1
Так [говорить] табарна Хаттушіль, цар великий, цар країни міста Хатті, син Муршіля, царя великого, царя країни міста Хатті, внук Шупілуліума, царя великого, царя країни міста Хатті, потомок Хаттушіля, царя міста Кушшар.
2
Іштарі божественну могутність я возвіщаю, і нехай людство почує це і в майбутньому, і нехай серед богів Сонця (тобто Хаттушіля III), сина його, внука його, потомка Сонця, нехай для Іштарі почитания буде.
З
Батько мій Муршіль чотирьох дітей — Халпашулупа, Муватала, Хаттушіля, Дінгірмешір, дочку, породив. А я з усіх їх останньою дитиною був. Коли ж ще дитиною я був, конюшенним був, Іштар, володарка моя, до Муршіля, батька мого, у сновидінні Муватала, брата мого, (послала) сказати так: «Для Хаттушіля (призначені) роки недовгі, і він не належить життю. Тепер його мені передай, і він жерцем нехай буде, і він належатиме життю». Тоді мене батько мій дитиною взяв і мене божеству як раба дав. Для божества ж, справляючи службу жерця, я чинив узливання, і я рукою Іштарі, володарки моєї, благополуччя бачив, і мене Іштар, володарка моя, за руку взяла і тоді мене божественною силою сповнила.
4
Коли батько мій Муршіль божеством став, брат мій Муватал на престол батька свого вступив, а я перед братом моїм начальником [військового] табору став. Тоді мене брат мій на посаду начальника охоронців призначив. Область Верхню мені для управління дав. Тоді областю Верхньою я став керувати. До мене нею Армадатташ, син Зіди, управляв. А через те, що до мене Іштар, володарка моя, ласкавою була [і] брат мій Муватал до мене прихильний був, то й люди до мене Іштарі, володарки моєї, ласку [і] брата мого прихильність побачили, і вони почали мені заздрити. Тоді про мене Армадатташ, син Зіди, разом з іншими людьми лихе почали говорити, і вони були до мене ворожими. І я був вкинутий у нещастя, і мене брат мій Муватал на суд бога покликав. Іштар, володарка моя, мені уві сні явилась і мені в сновидінні це возвістила: «Божеству тебе я передаю, але ти не бійся!» Тоді божеством я був очищений [від обвинувачень], і з того часу богиня, володарка моя, мене за руку тримала і мене ворожому божеству, ворожому суду ніколи не віддавала. Мене зброя ворогів ніколи не перемагала. Іштар, володарка моя, в усьому мене оберігала. Коли у мене була якась хвороба, то, бувши хворим, божества силу я спостерігав. Богиня, володарка моя, мене завжди за руку тримала, і я тому, що був мужем, наділеним божественною силою, тому, що перед богами з божественною силою ішов, людського нещастя ніколи не мав. Богине, володарка моя, ти мене завжди підтримуєш. Воно (тобто нещастя) не повинно [для мене] існувати, бо мене богиня, володарка моя, в небезпечний час ніколи не покидала. Ворогам мене ніколи не віддавала. Моїм противникам на суді, заздрісникам ніколи не видавала. Коли це був наклеп ворога, коли це був наклеп противника на суді, коли це був наклеп кого-небудь в домі царя, то мені Іщтар, володарка моя, завжди допомогу подавала. Вона завжди мене підтримувала. Ворогів моїх, заздрісників Іштар, володарка моя, в руки [мої] віддала, і їх потім я знищував.
10
Коли брат мій одного разу на країну Єгипет походом пішов, то цих країн, які я знов заселив, піше військо і колісничих для походу мого брата на країну Єгипет я повів. Через те що перед братом моїм піше військо і колісничі країни Хатті в моїх руках були, то я ними командував. Хоч Армадатташ, син Зіди, Іштарі, володарки моєї, [і] брата мого прихильність до мене бачив, проте він ніякої поваги до них не виявив, і він проти мене разом з жінкою своєю і дітьми своїми магічні дійства чинити почав. Місто Шамуха, місто богині, магічною силою він заповнив. Коли я повернувся з країни Єгипту, то вирушив до міста Лавазантія для узливань богині. Тоді дочку Пентіпшара, жерця Путухепу, за велінням богині жінкою я взяв, і ми одружилися. Нам богиня чоловіка і жінки любов дала, і ми синів і дочок породили. Тоді богиня, володарка моя, мені возвістила: «Разом з домом будь мені рабом!» І богині разом з домом моїм я був вірний. В домі, який ми собі створили, разом з нами богиня перебувала… …Місто Хакпіша стало ворожим. Тоді мужів кашкайців я вигнав і його [знов] підкорив, і я став царем країни міста Хакпіша, а царицею країни міста Хакпіша ти стала.
Коли сталося, що з боку дому царя судовий процес почав затягуватися, то Іштар, володарка моя, [свою] божественну силу в той час проявила і [своїм] рішенням судовий процес довела до кінця. Тоді з боку Армадатташа разом з жінкою його і з дітьми його магічне дійство встановили, і це йому поставили в провину і те, що він місто богині, місто Шамуха, магією заповнив. Тепер богиня, володарка моя, його передо мною повергла, і брат мій мені його разом з жінкою його, дітьми його, домом його передав, і мені брат мій возвістив: «Шіппалуїщ не [причетний] до цього». Через те що брат мій мене невинного (?) в судовому процесі зробив переможцем, то я йому (тобто Армадатташу) злом потім не відплатив і тому, що Армадатташ мені був спорідненим (?) мужем, разом з тим старим був та ше хворим, то я його не зачепив. Шіппалуїша я [теж] не зачепив. Не зачепивши їх, я їм нічого [лихого] не зробив. Армадатташа і сина його я дійсно тільки в місто Алашія вислав, і землі його половину я взяв і її Армадатташу повернув… … [і брат мій умер]. Я шануванню брата мого лишався вірним і не діяв у своїх особистих інтересах. Через те що у мого брата в момент смерті законного сина не було, то я Урхітешупа, сина [його] другої жінки, взяв і в країні міста Хатті володарем поставив і йому військо все в руки передав, і він в країнах хеттських царем великим став. Я ж царем [тільки] в місті Хакпіша був і з військом і з колісничими [в похід] пішов і місто Нерік, яке від часу Хантіля було повністю зруйноване, я захопив і відбудував. Країни, які лежали навколо міста Нерік, і місто Нера і місто Хашура кордоном своїм зробили, їх усі собі підкорив і данниками їх зробив. Гірську область… … які з містом Нерік і з містом Хакпіша воювали, повністю собі підкорив.
11
Коли ж Урхітешуп таку велику ласку богині до мене побачив, то він мені почав заздрити, і він мені заподіяв шкоду і у мене всіх людей мого намісництва відібрав. Місто Шамуха він у мене відібрав. Країни, які були спустошені і я знов заселив, він у мене їх усі відібрав, і мене він принизив. Місто Хакпіша він у мене за наказом божества не відібрав. Тому що для бога Тешупа міста Нррік я жерцем був, він у мене його (тобто місто Нерік) не відібрав. Брата мого шануванню залишаючись вірним, я в своїх особистих інтересах не діяв і протягом 7 років корився. А він мене за велінням бога одного і за намовою мужа одного погубити намагався і у мене місто Хакпіша і місто Нерік відібрав. Тоді я більше [йому] не корився і з ним почав війну. Коли ж я почав з ним війну, то я це не зробив злочинне, проти нього на колісниці повставши або в палаці повставши. Як явний ворог, йому послав я виклик: «Ти почав ворогувати зі мною. Тепер ти цар великий, а в мене одна [тільки] фортеця, яку ти залишив, і [цієї] одної [тільки] фортеці я цар. Приходь же! І нам Іштар міста Шамуха і Тешуп міста Нерік справу вирішать». Тоді Урхітешупу так я писар, коли б хто-небудь так заявив би: «Чому його раніше на царство ти запропонував, а тепер чому ти йому війну оголошуєш?» Хіба він не починав ворогувати зі мною, якщо дійсно цар великий заради царя маленького був скинутий. Тепер же, тому що він зі мною почав ворогувати, то його заради мене боги на суді повергли. Коли ж я йому ці слова послав: «Приходь!», то він з міста Марашантія виступив, і він в Країну Верхню прибув. Шіппалуїш, син Армадагташа, з ним разом був, і він його для збору війська Країни Верхньої призначив. Через те що Шіппалуїш проти мене ворожим був, то він проти мене не мав успіху.
Тоді Іштар, володарка моя, за мною встала, і те, що вона мені возвістила, те здійснилося, і Іштар, володарка моя, [свою] божественну силу там дуже явно показала. До яких би правителів куди б не посилав Урхітешуп, то їм Іштар, володарка моя, уві сні являлась, кажучи: «Сила ваша потрібна, [але] країни міста Хатті в усьому їх обсягу я, Іштар, на сторону Хаттушіля схилила». Тоді Іштарі божественну силу там я дуже явно побачив. Хоч Урхітешупа ніде в інший час вона не залишала, але тепер його в місті Шамуха, наче свиню в хліві, вона замкнула. Щождо мене, то кашкайці, які [раніше] ворогами були, тепер мене стали підтримувати, [країни] міста Хатті в усьому їх обсягу мене підтримали. Шануванню брата мого залишаючись вірним, я не діяв у своїх особистих інтересах, і в місто Шамуха до Урхітешупа я вирушив і його як полоненого забрав і йому в країні міста Нухашші укріплені міста дав, і він там перебував. А коли інший замисел він замислив і в країну міста Карадунна вирушити зібрався, то я, довідавшись про [це], його схопив і його по той бік моря заслав. Шіппалуїша вони примусили піти за кордон. Його частину у нього я взяв, і його Іштарі, володарці моїй, я дав. І Іштарі, володарці моїй, я це дав, а Іштар, володарка моя, одне бажання моє за другим здійснювала.
13
Ще Іштар, володарка моя, коли таким незначним я був, мене до себе взяла 1 на високе місце — для країни міста Хатті, на царетво ти призначила. А я для Іштарі, володарки моєї, дім Армадатташа передав, і його я посвятив і (їй) передав. Те, що раніше [в ньому було], це їй я передав. Те, іцо я мав, це я віддав і посвятив його і для богині передав. Щождо дому Армадатташа, який я їй дав, і будь-яких міст, що належали Армадатташу, то за кожним з них кам’яні стовпи були поставлені і сосуди з узливаннями були вилиті. Іштар—моя богиня, і [тому] на честь Іштар всевишньої чинили узливання. Той мавзолей, який я збудував, його для богині я передав. Тобі сина мого Дудхалія рабом передав, і домом Іштарі Дудхалія, син мій, нехай управляє. Адже я раб богині, і він рабом богині нехай буде. Щодо дому, який я богині дав, то нехай кожний для богині ритуал «шеанан марнан» виконає.
14
Якщо в прийдешніх часах потомок Хаттушіля і Путухепи візьме [кого-небудь] з рабів Іштарі, [або] на харчі дому для парупахіс, інвентар, комору Іштарі міста Шамуха повабиться, то нехай він для Іштарі міста Шамуха противником на суді буде. Нехай [з дому Іштарі] ніхто не вимагає ні повинності для царя, ні повинності для області.
Стародавній Єгипет
