Кіммерійці – кочовий індоєвропейський народ, який жив на теренах Південної України (Крим та прилеглі території) в IX — VII століттях до н. е.

В другій половині 8 ст. до н.е. під тиском скіфів більша частина кіммерійціі перетнули Кавказ, вступивши на Близький Схід.

Менша частина осіла в Північному Причорномор’ї, змінивши кочовий образ життя і стала відомою як таври, що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі).

Ті кіммерійці, які перентнули Кавказ, спочатку загрожували державі Урарту вторгненням на її територію, чим скористався ассирійський цар Саргон II (722-705 рр. до н. е.), який повалив владу урартського правителя Руса I (730-713 рр. до н. е.).

Потім кіммерійці розділилися на дві частини: одна просунулася вглиб Анатолії, погрожуючи Фрігії, а інша на південний схід до Ірану, і, об’єднавшись з мідійцями представляла серйозну загрозу для Ассирії, особливо під час правління Асархадона (681-669 рр. до н. е.).

В 680 р. до н. е. кіммерійці вторглися у Фрігію, і довели її до повного краху.

Потім, в 657-652 рр. до н.е., кіммерійці напали на Лідію, яку вони повністю розграбували, навіть захопивши її столицю Сардис, де впав правитель Лідії – Гігес. Однак наступник Гігеса, Ардіс, відбив їх вторгнення, хоча вони все ще становили серйозну загрозу для правителів в Анатолії.

Кіммерійці першими на території Україні виплавляли залізо з болотного заліза, у 10 столітті до нашої ери вони винайшли плавильні печі та почали виробляти сталь. Вони були попередниками і майстрами ковальської справи.

Кіммерійські царі

  • Теушпа ( цар Умман Манди). У 679 році до н.е. він командував кімерійськими військами у битві проти асирійців на чолі з Асархаддоном, де і загинув.
  • Дугдамме (ТугдамміЛігдаміс). Цар кіммерійців у 679 — 641 рр. до н. е. після смерті Теушпа.
  • Сандакшатра. Згідно з асирійськими написами, наданими Ашшурбаніпалом, царем Ассирії, він був сином Тугдамме.
Україніка