Успенська Києво-Печерська лавра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам’ятка історії та архітектури.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була центром православ’я у Київській Русі. Ставропігія Константинопольського патріарха (1592—1688); 1688 року монастир отримав статус лаври.

Внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври знаходиться на території Нижньої лаври. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів.

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври складався протягом майже дев’яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Він органічно пов’язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.

Сучасний лаврський ансамбль розташований на площі 22 га і поділяється на такі частини:

• Верхня лавра;
• Ближні печери;
• Дальні печери;
• Гостинний двір.

Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII ст.