Людина – міра всіх речей.

Протагор

Антропний принцип – група постулатів і гіпотез у космології та філософії, що пов’язує глобальні властивості Всесвіту та його законів із існуванням у ньому спостерігача.

Його ще називають принцип Зельманова—Картера — «Ми бачимо Всесвіт такий, тому що тільки в такому Всесвіті міг виникнути спостерігач, тобто людина».

Відомі закони фізики, основні фізичні константи ( постійна Планка , швидкість світла у вакуумі, гравітаційна постійна тощо) та граничні та початкові умови Всесвіту показують т.зв. антропні збіги. Вони мають саме ті значення, які дають можливість виникнути життю, і зокрема забезпечують появу мислячої істоти, наприклад людини на Землі. Мінімальні зміни фізичних констант, такі як константа Планка, унеможливлять існування Всесвіту в його нинішньому вигляді.

Термін «антропний принцип» був вперше запропонований в 1973 році Брендоном Картером. Він припустив, що, зрештою, люди посідають чільне місце у Всесвіті – всупереч принципу Коперника.

Слабкий антропний принцип : «Ми спостерігаємо свідомо не довільну область Всесвіту, а ту, особлива структура якої зробила її придатною для виникнення і розвитку життя».

Сильний антропний принцип: Всесвіт повинен мати властивості, що дозволяють розвинутися розумному життю.

Проекції