[Ось] про те, що не можна відда[ти] дочки твоєї заміж, як ти писав: «Від давніх часів царівни єгипетські нікому не віддаються», навіщо ти, брате мій, [говориш так?] Ти — цар, можеш ро[бити], як хочеш. Якщо ти віддаси, хто може що-небудь [сказати?].
Коли мені сказали це слово, я написав [братові моєму] так: «Є дорослі дочки і гарні жінки; пошли одну гарну жінку за т[воїм вибор]ом; хто зможе сказати: вона не царівна? Ти ж, [вирішивши] не посилати, не послав. Хіба ти не шукав братерства і дружби, коли писав про шлюб, щоб ми поріднилися між собою? І я саме через те, заради братерства й дружби, щоб ми поріднилися між собою, написав тобі про: шлюб. Брат мій, чому він не послав мені ні одної жінки? Чи може, раз ти не прислав мені жінки, то і я, як і ти, відмовлю тобі в жінці? [Але ж н]і, мої дочки будуть [у тебе], я не відмовляю тобі в них.
(Далі йде, мабуть, просьба прислати дивовижних звірів.)
А відносно золота, що я писав тобі, то пошли мені багато всякого золота, перше ніж гонець твій [прибуде] до мене, тепер швидко, [ще] цим літом, чи то в [місяці] таммузі, чи то в [місяці] абі, щоб я міг виконати роботу, яку я розпочав.
Якщо цим літом, в таммузі чи абі, ти пришлеш мені золото, про яке я писав тобі, [то] я дам тобі мою дочку, а ти пришли потім (?) золота, [скільки] хочеш. А якшо в таммузі чи абі ти не пришлеш золота і я не зможу виконати роботу, яку я розпочав, то навіщо тобі потім (?) присилати — коли я виконаю роботу, яку я розпочав, і навіщо мені тоді бажати золота? Нехай хоч 3000 талантів золота ти пришлеш, я не прийму і поверну тобі і дочку мою заміж не віддам за тебе.
Стародавній Схід
