Перейти до вмісту

Marcus Julius Caesar Agrippa Postumus | Марк Віпсаній Агріппа Постум

    Марк Віпсаній Агріппа Постум (12 рік до н. е. — 14 рік н. е.) — політичний діяч ранньої Римської імперії.

    Походив з династії Юліїв-Клавдіїв. Син Марка Віпсанія Агріппи, консула 37 року до н. е., та Юлії Старшої, доньки імператора Августа. Народився після смерті батька, звідси його агномен.

    У 2 році до н. е. брав участь у Троянських іграх. Після смерті своїх старших братів у 4 р. н. е. був усиновлений ​​Августом одночасно з Тиберієм. У 5 році надів чоловічу тогу, проте не отримав тих привілеїв, які були надані його братам. У 6 році Август зрікся Агріппи за його шибутний, порочний й жорстокий норов, а згодом заслав його у Сорренто, хоча той не був викритий ні в якому злочині. Це заслання стала результатом впливу Лівії, яку Агріппа ненавидів. Він страждав якимось психічним розладом, внаслідок чого у 7 році Август перевів його на острів Планазію і взяв під варту. Заслання було підтверджено постановою сенату. Згодом Авдасій і Епікад, особи низького походження, склали змову з метою звільнення Агріппи та його матері Юлії, однак були викриті.

    У 14 році Август у супроводі Павла Фабія Максима відвідав Агріппу та мав намір з ним замиритися, однак рішення про повернення Агріппи із заслання так і не було ухвалено.

    Після смерті Августа у серпні 14 р. Агріппу було вбито охороною. Тиберій, наступник Августа, нічого не доповів про цю справу сенату, зробивши видимість того, що це було зроблено відповідно до наказу Августа. За іншою версією, таємне розпорядження про вбивство Агріппи віддав Саллюстій Крісп за усною вказівкою самого Тиберія або Лівії, оскільки Агріппа, будучи онуком й всиновленим Августа, міг претендувати на верховну владу у державі.

    За Постума, котрий дивом врятувався, користуючись зовнішньою схожістю, видавав себе його колишній раб Клемент, який намагався захопити імператорську владу в Римі, але був схоплений і страчений.

    [flickr_tags user_id=”157927394@N08″ tags=”Marcus Julius Caesar Agrippa Postumus”]