Перейти до вмісту

Marcus Vipsanius Agrippa | Марк Віпсаній Агріппа

    Марк Віпсаній Агріппа (близько 63 до н. е. — 12 до н. е.) — полководець, політичний і державний діяч Стародавнього Риму, консул, письменник і архітектор.

    Походив з плебейської родини Віпсаніїв, які були італіками або римо-ілліриками. Був найближчим другом Гая Октавіана, згодом імператора Августа, виховувався разом з ним. У 46 році до н. е. скористався його допомогою для порятунку свого брата, що воював на боці Марка Порція Катона Молодшого.

    Наприкінці 45 р. до н. е. супроводжував Гая Октавіана до Аполлонії, звідки вони повинні були відправитися на парфянську війну.

    У березні 44 р. до н. е. після звістки про вбивство Цезаря Агріппа переконував Октавіана вдатися до захисту і допомоги легіонів, що знаходяться в Епірі, проте той відмовився і повернувся до Італії без війська.

    У 43 р. до н. е. його обрано народним трибуном замість Гая Сервілія Каски, одного з вбивць Цезаря. Виступав обвинувачем Гая Кассія в ході заочного суду над ним за вбивство Цезаря. Тоді ж увійшов до колегії квіндецімвірів священнодійств.

    У 42 р. до н. е. разом з Октавіаном брав участь у війні проти республіканців, відзначився у битві при Філіппах.

    У 41 р. до н. е. як легат командував армією, що наступала на Луція Антонія з півдня, потім спільно з Октавіаном і Сальвідіеном облягав його в Перузії. Після поразки Луція Антонія переконав перейти на сторону Октавіана два легіони Мунація Планка, прихильника Антонія.

    У 40 р. до н. е. обіймав посаду міського претора, влаштував Аполлонові ігри. Керував обороною проти Секста Помпея і відбив напад Марка Антонія на Сіпонт. Після претури відправився як проконсул у Трансальпійську Галлію, охоплену заколотами. Успішно придушив заворушення, здійснив експедицію за Рейн, переселив союзних Риму убіїв на лівий берег річки. Октавіан надав за це Агріппі право на тріумф, однак той відмовився його святкувати.

    У 37 р. до н. е. його обрано консулом. Більшу частину року присвятив підготовці флоту для боротьби з Секстом Помпеєм: наказав Луцію Кокцею Авкту прокласти тунелі, що зв’язали Неаполь з Путтеолами і Авернське озеро з Кумами, побудував захищену Лукрінську гавань, забезпечив кораблі й навчив їхні команди. У 36 р. до н. е. керував військовими діями на морі проти Секста Помпея, перемігши при Мілах, що дозволило зайняти північ Сицилії. Згодом здобув вирішальну перемогу при Навлосі, захопивши Мессану. Був нагороджений морським вінком.

    У 35—34 рр. до н. е. брав участь в Іллірійській війні, захопив велике місто Метулу, почав кампанію проти далматійців. У 33 р. до н. е. обіймав посаду курульного еділа. За свій рахунок здійснив програму благоустрою Риму: побудував низку нових громадських будівель і акведуків, відремонтував застарілі, очистив міську каналізацію. Водночас влаштував пишні ігри й безкоштовні роздачі. Агріппа забезпечив всім римським жителям безкоштовне відвідування лазень протягом року. Своїм наказом вигнав з міста астрологів і віщунів.

    У 32—31 рр. до н. е. командував флотом Октавіана у війні проти Марка Антонія. Навесні 31 р. до н. е. перебрався до Греції, перерізав шляхи постачання Антонія і захопив низку стратегічних пунктів: Метон, Коркіру, Левкаду і Патри. 2 вересня здобув рішучу перемогу над Антонієм при Акції, знищив його флот і змусив капітулювати армію. Після цього на чолі численних ветеранів Агріппа вирушив до Італії, де разом з Меценатом, не займаючи жодної офіційної посади, виконував функції повноважного представника Октавіана, поки той перебував на Сході.

    Взимку 31—30 рр. до н. е. в Італії відбулися серйозні заворушення серед ветеранів, і Агріппа змушений був викликати Октавіана з Самоса. У 29 р. до н. е. отримав патриціанську гідність за законом Сенія.

    У 28—27 р. до н. е. знову обіймав посаду консула. У 28 р. до н. е. спільно з Октавіаном здійснив ценз, влаштував ігри на честь перемоги при Акції. Тоді ж одружився другим шлюбом на небозі Октавіана.

    У 27 р. до н. е. почав будівництво гаваней для римського флоту в Мізене та Равенні.

    Після від’їзду Августа з Риму керував державою спочатку як консул, потім як приватна особа, користуючись впливом і авторитетом другої людини в державі.

    У 26 р. до н. е. закінчив будівництво септи Юлія, розпочате ще Гаєм Юлієм Цезарем, у 25 р. до н. е. — збудував базиліку Нептуна і портик аргонавтів, храм Доброго Виходу і Пантеон, терми Агріппи.

    У 23 р. до н. е., під час тяжкої хвороби, Август передав Агріппі свою особисту печатку.

    Пізніше в цьому ж році Агріппа був призначений намісником всіх східних провінцій з надзвичайним імперієм. Перебуваючи в Мітілені, Агріппа підтвердив владу юдейського царя Ірода над м. Гадара. У 22 р. до н. е. відвідав Грецію.

    У 21 р. до н. е., коли Август перебував на Сицилії, в Римі виникли заворушення, пов’язані з консульськими виборами. Зважаючи на це, Октавіан викликав Агріппу і доручив йому управління Римом і західними провінціями, тоді як сам вирішив відправитися на Схід. Влітку того ж року Агріппа відправився до Трансальпійської Галлії, там припинив чвари між галльськими племенами і убезпечив провінцію від германських нападів. При цьому побудував чотири дороги з Лугдуна: на захід до Атлантики, на північний схід до Рейну, на північний захід до Белгіки і на південь до Нарбонської Галлії.

    У 19 р. до н. е. виїхав до Іспанії у зв’язку з поновленою війною з кантабрами. Після кількох поразок, які спричинили значні втрати, Агріппа нарешті домігся вирішального успіху, знищивши майже всіх кантабрів, здатних носити зброю. Тих, що залишилися в живих, роззброїв і переселив на рівнину. На прохання Августа Агріппі було надано тріумф, але той відмовився його святкувати. Повернувся до Риму на початку 18 року до н. е. Тут розпочав зведення Дірібіторія.

    Імперій Агріппи був продовжений ще на 5 років і поширений на всю територію країни. Водночас йому були надані трибунські повноваження. На підставі продовженого імперія Агріппа спільно з Августом здійснив у 18 році до н. е. перегляд списку сенату. Під час своєї каденції провів Секулярні ігри. Потім вирушив на Схід, відвідав Грецію і Херсонес Фракійський. Тут доручив понтійському цареві Полемону I відновити порядок у Боспорі, де почалися династичні чвари. З Херсонеса переправився до Малої Азії, де повернув свободу місту Кізику. У Сирії заснував колонію ветеранів у Беріті і розширив територію Антіохії, а також на запрошення царя Ірода відвідав Юдею.

    У 14 р. до н. е. з огляду на те, що цар Полемон не справлявся з безладом, змушений був особисто втрутитися у справи Боспору. Агріппа приїхав до Сінопа, маючи намір вести військові дії проти боспорців, проте ті склали зброю і підкорилися Полемону. Після цього разом з царем Іродом Агріппа об’їхав усю Малу Азію, відвідав острови Самос і Лесбос; розглянув скаргу іонійських юдеїв на греків і прийняв рішення на користь юдеїв.

    У 13 р. до н. е. повернувся до Риму, де його імперій і трибунська влада були продовжені ще на 5 років. Наприкінці 13 року до н. е. відправився до Паннонії, де назрівало повстання. Дізнавшись про наближення Агріппи, паннонці налякалися і підкорилися. На зворотному шляху, проїжджаючи через Кампанію, Агріппа захворів і помер. Був похований у мавзолеї Октавіана Августа.

    Написав дві праці. Перша — історична «Про моє життя», де охоплюються події часів громадянської війни та перші роки Римської імперії. Друга – «Про водопроводи у Римі», в ній дається характеристика, історія побудови та особливості римських водопроводів. Також брав участь у складанні однієї з перших географічних карт імперії. В подальшому за матеріалами, зібраними Агріппою, була зроблена перша географічна мапа Римської держави.