Перейти до вмісту

Міфи і казки бушменів | Ді-Церретен, левиця і діти

    У давні часи одна левиця пошкодила грудну клітку і була хвора,
    вона не могла сама робити важку роботу. Своїх дітей у неї не було, тому вона взяла до себе в будинок дітей стародавнього народу, щоб вони їй допомагали.

    Дізнавшись про це, одна людина стародавнього народу – Ді-Церретен, у якого була кам’яна голова, відправився до будинку левиці за її відсутності, коли та пішла по воду. Левиця черпала воду шлунком убитого нею орікса, а Ді-Церретен прийшов тим часом до неї в будинок, щоб застати дітей одних.

    Він сів і сказав:

    – Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, в верхній частині яру, який спускається з пагорба!

    І двоє дітей підхопилися і втекли до своїх.

    Ді-Церретен заговорив знову:

    – Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, трохи нижче верхньої частини яру, який спускається по цей бік пагорба!

    І ще троє дітей пішли до своїх.

    Ді-Церретен знову заговорив:

    – Малюче, який сидить тут! Вогонь твого народу отой, трохи нижче вершини яру, що спускається по цей бік пагорба!

    І малюк схопився і пішов до своїх.

    Ді-Церретен заговорив знову:

    – Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, в чагарнику, нижче верхньої частини яру, який спускається з цього боку пагорба!

    І двоє дітей встали і вирушили до свого народу.

    Він сказав знову:

    – Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу той, що у верхній частині яру, який спускається з пагорба!

    Двоє дітей встали і пішли.

    І він знову сказав:

    – Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу в верхній частині яру, що спускається з пагорба!

    І ще троє дітей встали і втекли до своїх.

    І він знову сказав:

    – Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу геть там, нагорі іншого яру, що спускається з пагорба!

    І двоє дітей встали і вирушили до своїх.

    А Ді-Церретен залишився там, чекаючи повернення левиці.

    Левиця тим часом набрала води і пішла до дому. Вона йшла і дивилася, але дітей не було видно.

    Тоді вона вигукнула, задихаючись від люті:

    – Чому діти… діти… діти… діти… не роблять ніякої роботи і навіть не граються тут, як завжди? Мабуть, через цю людину, яка сидить там, у будинку, і яка, судячи по голові, схожа на Ді-Церретена?

    І вона дуже розсердилася.

    Вона вигукнула:

    – Дійсно, це Ді-Церретен!

    Вона підійшла до будинку і закричала:

    – Віддай мені моїх дітей!

    А Ді-Церретен сказав:

    – Наших дітей тепер тут немає!

    І левиця закричала:

    – Геть звідси! Забирайся! Віддай мені дітей!

    А Ді-Церретен сказав:

    – Їх немає!

    Левиця схопила його за голову і закричала від болю – адже голова у нього була кам’яною:

    – Ох-ох-ох! Бідні мої зуби! Це все через цього проклятого великоголового, що сів тут перед моїм будинком! Все через нього!

    А Ді-Церретен знову повторив:

    – Наших дітей тут немає!

    Тоді він устав і пішов, повернувся до себе, а левиця залишилася вдома сама в люті – адже він прийшов і забрав від неї дітей, з якими вона добре поводилася.