У давні часи одна левиця пошкодила грудну клітку і була хвора,
вона не могла сама робити важку роботу. Своїх дітей у неї не було, тому вона взяла до себе в будинок дітей стародавнього народу, щоб вони їй допомагали.
Дізнавшись про це, одна людина стародавнього народу – Ді-Церретен, у якого була кам’яна голова, відправився до будинку левиці за її відсутності, коли та пішла по воду. Левиця черпала воду шлунком убитого нею орікса, а Ді-Церретен прийшов тим часом до неї в будинок, щоб застати дітей одних.
Він сів і сказав:
– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, в верхній частині яру, який спускається з пагорба!
І двоє дітей підхопилися і втекли до своїх.
Ді-Церретен заговорив знову:
– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, трохи нижче верхньої частини яру, який спускається по цей бік пагорба!
І ще троє дітей пішли до своїх.
Ді-Церретен знову заговорив:
– Малюче, який сидить тут! Вогонь твого народу отой, трохи нижче вершини яру, що спускається по цей бік пагорба!
І малюк схопився і пішов до своїх.
Ді-Церретен заговорив знову:
– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу онде, в чагарнику, нижче верхньої частини яру, який спускається з цього боку пагорба!
І двоє дітей встали і вирушили до свого народу.
Він сказав знову:
– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу той, що у верхній частині яру, який спускається з пагорба!
Двоє дітей встали і пішли.
І він знову сказав:
– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу в верхній частині яру, що спускається з пагорба!
І ще троє дітей встали і втекли до своїх.
І він знову сказав:
– Діти, які сидять тут! Вогонь вашого народу геть там, нагорі іншого яру, що спускається з пагорба!
І двоє дітей встали і вирушили до своїх.
А Ді-Церретен залишився там, чекаючи повернення левиці.
Левиця тим часом набрала води і пішла до дому. Вона йшла і дивилася, але дітей не було видно.
Тоді вона вигукнула, задихаючись від люті:
– Чому діти… діти… діти… діти… не роблять ніякої роботи і навіть не граються тут, як завжди? Мабуть, через цю людину, яка сидить там, у будинку, і яка, судячи по голові, схожа на Ді-Церретена?
І вона дуже розсердилася.
Вона вигукнула:
– Дійсно, це Ді-Церретен!
Вона підійшла до будинку і закричала:
– Віддай мені моїх дітей!
А Ді-Церретен сказав:
– Наших дітей тепер тут немає!
І левиця закричала:
– Геть звідси! Забирайся! Віддай мені дітей!
А Ді-Церретен сказав:
– Їх немає!
Левиця схопила його за голову і закричала від болю – адже голова у нього була кам’яною:
– Ох-ох-ох! Бідні мої зуби! Це все через цього проклятого великоголового, що сів тут перед моїм будинком! Все через нього!
А Ді-Церретен знову повторив:
– Наших дітей тут немає!
Тоді він устав і пішов, повернувся до себе, а левиця залишилася вдома сама в люті – адже він прийшов і забрав від неї дітей, з якими вона добре поводилася.