Перейти до вмісту

Поети й рибопродавці | Ксенарх, переклад — Іван Франко

    Що вже балакуни оті поети!
    Нічого ні один не видума нового,
    А кождий з них бере се й теє у другого,
    І перемелюють все ті самі предмети.

    Нема ж філософічнішого
    Народу, як оті рибопродавці,
    Але також і нечеснішого,—
    Вони лихих усяких штучок справці.

    Звичай-бо не велить кропити риб водою
    Та й і закон теж се забороняє.
    Та як котрий з них літньою порою
    Пізна, що риба без води конає,

    Сейчас із іншими нібито направду
    За щось сварню та бійку починає
    І, ніби зранений, паде між риби,
    І стогне, й верещить, немов конає.

    «Води! Води!» — кричать усі щосили…
    Услужний тут товариш підбігає,
    Жбухне з відра і риб попідливає,—
    Присяг би, що їх тільки що зловили.

    1915