Перейти до вмісту

Реконструкція Трипільського житла | Музей Трипільської культури | Легедзине, Черкащина

    Реконструкція Трипільського житла

    Свого часу між селами Легедзине та Тальянки існувало велике трипільське поселення загальною площею понад 450 га. Саме тому 2002 року Постановою Кабінету Міністрів України тут було створено історико-культурний заповідник “Трипільська культура”. До його складу ввійшли 11 поселень трипільської культури, розташованих на території Уманського, Тальнівського та Звенигородського районів Черкаської області. Зокрема, сюди входять такі поселення-гіганти як “Тальянки”, “Веселий Кут”, “Майданець”, “Доброводи”. Територія заповідника — 20 кв. км.

    Дирекція заповідника розташована в с. Легедзине. Біля неї відтворено трипільське житло в натуральну величину. Директор заповідника — історик і кінорежисер Владислав Чабанюк.

    Після того, як 2008 року уряд припинив фінансувати заповідник, В. Чабанюк почав самотужки шукати способи завершення інтер’єрних робіт у реконструйованих трипільських оселях і порятунку їх від руйнації. Для цього він щоліта організовує так звані “трипільські толоки”.

    На його заклик відгукнулися люди з усієї України. Спочатку учасників толоки було кілька десятків людей, але в наступні роки на толоки в Легедзине приїздили сотні. Постійні учасники толоки – казкар Сашко Лірник, кінорежисери Михайло Іллєнко (Київ) та Наомі Умань – режисер артхаусного кіно (США), котра протягом багатьох років мешкає в Легедзиному.

    Село Легедзине, Маньківський район, Черкаська область.

    1 грудня 1919 року через Легедзине під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР.

    10 листопада 1920 року підпільний штаб українських повстанців на чолі з Ф. Крижанівським організував на околиці Легедзиного оборону проти кінних частин Червоної армії, які рухалися з Умані до Звенигородки для боротьби із залишками частин армії УНР, очолюваних генералом Юрієм Тютюнником. До повстанців приєдналися жителі сусідніх сіл. Червоним вдалося зламати опір українців і почати жорстоку розправу. Під час повстання і наступних страт загинуло понад сто селян, десять легедзинських господарств було спалено як застереження непокірним. На честь загиблих повстанців 2010 року в селі встановили пам’ятник.

    Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, організованого більшовицьким керівництвом СРСР у 1932-33 та 1946-47 роках.

    У 1941 році Окрема Коломийська прикордонна комендатура, відступаючи з боями на схід, на початку серпня під Легедзиним дала бій німецьким дивізіям “Лейбштандарт Адольф Гітлер” та “Мертва голова”, знищивши багато солдатів та 17 танків. Але сили виявилися нерівними, закінчилися боєприпаси, і тоді прикордонники випустили на ворога 150 службових вівчарок, завдяки чому було майже на два дні зупинено наступ ворога на цій ділянці фронту. 2003 року біля траси “Золотоноша – Умань” на згадку про цей бій було відкрито єдиний в Україні пам’ятник службовим собакам.