Перейти до вмісту

Там, де дерева мають очі | Замкова гора у Київі

    Замкова гора, або Хоривиця чи Киселівка (або Фролівська) гора — історична місцевість у Києві. Місце розташування Київського замку – наймогутнішої фортеці Подніпров’я у XIV — першій половині XVI століття.

    Мав дерев’яні укріплення, двоє воріт, близько 20 будов, єдиний у місті годинник, у різні часи від 3 до 15 сторожових триярусних башт, від 1 до 4 колодязів глибиною 60 метрів, у період розквіту (1552 рік) — три православні і одну католицьку церкви. Зруйнований військами Богдана Хмельницького.

    Розташована Замкова гора між Старокиївською горою, Щекавицею, Гончарами і Кожум’яками з одного боку та власне Подолом — з іншого. За даними археологічних досліджень, гора була заселена ще наприкінці ІІІ тисячоліття до н. е. Декотрі вчені вважають, що ще до того, як полянський князь Кий збудував на Старокиївській горі укріплення, що започаткувало Київ, його резиденція містилася на Замковій горі. У ІХ—Х століттях тут був заміський князівський палац.
    Давня назва гори невідома (умовно її називають Києвицею). Деякі дослідники отожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один із легендарних засновників Києва Хорив.

    У 1370-80-ті роки, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев’яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менґлі I Ґерая замок був спалений, а близько 1532–1545 років — відновлений та перебудований. У замку налічувалося 15 бойових чотириярусних башт, його площа становила 16 тисяч м², тобто вдвічі більше від площі власне плато Замкової гори. Замок з’єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська). Киселівкою гору стали називати у середині XVII століття за іменем воєводи Адама Киселя.

    1651 року українські повсталі козаки спалили замок, у якому засіли, зокрема, і польські загарбники. З тієї пори гора спустошилася, її вкрили городи та баштани подолян.

    З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум’як. 1854 року Киселівка перейшла до Флорівського монастиря, звідси й ще одна назва – Флорівська гора. 1857 року тут була споруджена кладовищенська мурована Троїцька церква та огорожа навколо кладовища. На Флорівському кладовищі були, зокрема, поховані професор М. Петров, професор Алексєєв, інженер-винахідник прокату рейок на Воткинських заводах В. Жмакін.

    Наразі Замкова гора є пам’яткою природи місцевого значення…