V
Цар Валтасар справляв раз великий бенкет задля тисячі вель-
мож своїх і перед очима тисячі пив вино.
Напившись вина, Валтасар звелів принести золотий та срібний
посуд, що Навуходоносор, його батько, виніс був з єрусалимсько-
го храму, щоб пили з нього самий цар, його вельможі, його жінки
і його наложниці.
І поприношено золотий посуд, що був забраний з святині, з до-
му Божого в Єрусалимі; і пили з нього цар, його вельможі, його
жінки і його наложниці,—
Пили вино й славили богів золотих і срібних, мідяних, заліз-
них, дерев’яних і кам’яних.
Саме в ту годину показались пальці наче людської руки й пи-
сали навпроти свічника на вапні стіни царської палати, й бачив
цар частину руки, що писала.
Тоді змінився цар на виду своєму; його думки затривожили
його, його крижі ослабли, а коліна його почали вдаряти одно об
друге.
І кликнув цар голосно, щоб привели мудреців, халдеїв та ві-
щунів, і став цар говорити, й сказав мудрецям вавілонським:
«Хто прочитає се написане й виложить мені, що воно значить,
того вберуть у пурпур, і золотий ланцюг буде на шиї в нього, і бу-
де третім князем у царстві».
І ввійшли всі цареві мудреці, але не могли прочитати напи-
саного та й виложити цареві значення того.
Цар Валтасар злякався ще гірше, й вигляд лиця його змінився
в нього, та й вельможі його потривожились.
Цариця ж мати з причини того, що лучилось цареві й вель-
можам його, ввійшла в горницю бенкету; і почала говорити цари-
ця, та й сказала: «Царю! Живи повіки! Нехай не лякають тебе
твої думки, й нехай не зміняється вигляд лиця твого.
Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святого Бога; за часів
панотця твого знайдено в ньому світло, розум і мудрість, схожу
на мудрість богів, і цар Навуходоносор, твій панотець, поставив
його головою над віщунами, халдеями та ворожбитами — сам
панотець твій, цар.
Бо в ньому, в Даниїлі, котрому цар змінив ім’я на Валтасара,
знайдено високий дух, знання й розум, спосібний викладати сни,
відгадувати загадкове й розв’язувати замотане. Так нехай покли-
чуть Даниїла, він скаже, що се значить».
Тоді введено Даниїла перед царя, і цар почав говорити й сказав
до Даниїла: «Чи ти Даниїл, один із полонених синів юдейських,
що їх панотець мій, цар, привіз із Юдеї?
Я чув про тебе, що дух божий в тобі, й світло, й розум, і велику
мудрість знайдено в тобі.
От приведено до мене мудреців і чарівників, щоб прочитати
оце написане й сказати, що воно значить; але вони не вміли ви-
толкуватн мені сього.
А про тебе я чув, що ти можеш сказати значення й розв’язати
замотане; тож коли можеш прочитати оце написане й сказати
мені значення того, то будеш убраний в пурпур, і золотий ланцюг
буде на твоїй шиї, і станеш третім князем у царстві».
Тоді відповів Даниїл, і сказав до царя: «Подарунки твої нехай
зостануться в тебе, й почесті віддай кому іншому; а написане я
цареві прочитаю, та й, що воно значить, я йому витолкую.
Царю! Всевишній Бог дав твоєму панотцеві Навуходоносорові
царство, величність, честь і славу.
Перед величністю, яку він дав йому, всі народи, племена й язи-
ки дрожали й боялись його: кого хотів, він убивав, а кого хотів,
зоставляв живим; кого хотів, підвищував, а кого хотів, пони-
жував.
Але як його серце згорділо, і дух його скам’янів у буті своїй,
став він стручений з свого царського престолу і втратив свою
славу.
І вилучено його з-між синів людських, серце його стало схоже
на звіряче, і він жив з дикими ослами; він годувався травою, ніби
віл, і на його тіло спадала роса з неба, аж доки він спізнав, що над
людським царством царює найвищий Бог, і настановляє над ним
кого хоче.
І ти, сину його, Валтасаре, не смирив твого серця, хоч знав
про се все,
Але підняв себе проти Господа небес, і се принесено посуд дому
його перед тебе, а ти й дуки твої, жінки твої й наложниці твої пили
з них вино, та й хвалив єси богів срібних і золотих, мідяних, за-
лізних, дерев’яних і кам’яних, що ні бачать, ні чують, ні розумі-
ють, а Бога, що в його руці твоє дихання і в нього всі стежки твої,
ти не пошанував.
За се й послана ним ся частина руки, що оце й написала.
І от що написано: «мене», «текел», «ферес».
А от і значення слів: «Мене» — облічив Бог царство твоє і по-
становив йому кінець;
«Текел» — тебе зважено на вазі й знайдено дуже легким;
«Ферес» — розділено царство твоє й віддано мідянам та пер-
сам».
Тоді звелів Валтасар, щоб убрали Даниїла в пурпур, і вложили
золотий ланцюг на його шию, й оповістили його третім князем
в царстві.
Тієї ж таки ночі Валтасара, царя халдейського, вбито.
А Дарій мідяний обняв царство, коли йому було шістдесят два
роки.
VI
Дарій задумав настановити над царством сто двадцять сат-
рапів, щоб були по всьому царству.
А над ними трьох князів, між котрими був і Даниїл,— щоб
сатрапи здавали їм обліч, та й щоб цар не був надто обтяжений.
Даниїл перевищував усіх других князів і сатрапів, бо в ньому
був високий дух, і цар мав уже на думці настановити його над
усім царством.
Тоді князі й сатрапи почали шукати приключки, щоб Даниїла
в управі царством обвинуватити, але не могли знайти ніякої при-
чини ані промаху, бо він був вірний, і не знаходилось на ньому
ніякої провини або промаху.
І сказали сі люди: « Не знайти нам приключки на Даниїла, коли
не знайдемо її проти нього в законі Бога його».
Тоді прийшли сі князі та сатрапи перед царя і сказали так до
нього: «Царю Дарію, живи нам навіки!
Усі князі з царства, намісники, сатрапи, радники й отамани
врадили між собою, щоб вийшла така царська постанова й опові-
щено приказ, щоб того, хто в тридцятьох днях засилатиме будь-
яку просьбу до котрого бога або до чоловіка, окрім тебе, царю,
вкинути в яму поміж левів.
Так стверди ж, царю, сю постанову й підпиши приказ, щоб
він був незмінний, як закон у Мідії та в Персії, та й щоб ніхто його
не порушував».
Цар Дарій підписав ту постанову й той приказ.
Даниїл же,— хоч довідався, що підписаний такий приказ, пі-
шов до свого дому. А тут він, відчинивши в горниці вікна навпроти
Єрусалиму, припадав тричі на день навколішки, й молився своєму
Богові, й славив його, як се він робив і наперед сього.
Тоді сі люди підгляділи й знайшли Даниїла, що молився й про-
сив милості в свого Бога.
І прийшли вони до царя, та й почали говорити про царський
приказ: «Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра
в тридцятьох днях проситиме будь-якого бога або чоловіка, окрім
тебе, царю, вкинути в яму між леви?». Цар відповів і сказав: «Се
слово незмінне, як закон у Мідії й Персії, його не можна порушу-
вати».
Тоді відповіли й сказали вони цареві: «Даниїл, що з полонених
синів юдейських, не вважає ні на тебе, царю, ні на приказ, тобою
підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами».
Цар, почувши се, засмутився дуже й задумав у серці свому
спасти Даниїла, й аж до заходу сонця намагався його визволити.
Але ті люди прийшли до царя й сказали йому: «Знай, царю,
що по закону мідійському та перському ніякий закон і приказ,
стверджений царем, не може бути змінений».
Тоді звелів цар привести Даниїла та й вкинути в яму між ле-
вів, та при тім сказав цар Даниїлові: «Бог твій, що ти йому вірно
служиш, він тебе вибавить».
І принесено плиту, та й покладено на отвір ями, й запечатав
її цар своїм перснем та перснями своїх дуків, щоб нічого не зміне-
но в приказі про Даниїла.
Потім пішов цар у свій двір, ліг спати, не вечерявши, ба й не
велів приносити собі страви, та й сон не брався його.
А вранці встав цар, як розвиднювалось, і пішов сквапно до
левиної ями,
І, як лиш наблизився до ями, кликнув жалісним голосом до
Даниїла, і промовив цар до Даниїла: «Даниїле, слуго Бога живо-
го! Чи зміг Бог твій, що ти йому так вірно служиш, спасти тебе від
левів?».
Тоді відказав Даниїл цареві: «Царю, живи навіки!
Бог мій послав ангела свого й затулив він пащеки левам, і вони
не пошкодили мені, бо він знайшов мене безвинним перед собою;
та й перед тобою, царю, я ні в чому не проступився».
Тоді зрадів цар тим незвичайно і приказав витягти Даниїла
з ями; і витягли Даниїла з ями, й не знайшли жодної ушкоди на
ньому, він-бо вірував в Бога свого.
І приведено на приказ царя тих людей, що обвинуватили Да-
ниїла, і вкинено їх у левину яму,— так їх самих, як і дітей їх, і жі-
нок їх; та ледве вони долетіли до дна ями, а вже леви похапали їх
і потрощили їм усі кості.
Після того написав цар Дарій до всіх народів, племен та язи-
ків, що жили по всій землі його: « Мир вам нехай множиться!
Оце дається від мене наказ, щоб у кожній області мого царства
боялись і шанували Бога Даниїлового, він-бо — Бог живий і віч-
ний, і царство його неминаюче, а власті його нема границь.
Він визволяє й спасає, і творить чуда та знамення на небі й на
землі; він спас Даниїла від сили левів».
І добре діялось Даниїлові так за царювання Дарія, як і за царя
Кіра перського.
VII
Іще першого року Валтасарового, царя вавілонського, мав
Даниїл сон і пророчі видива голови своєї на ліжку своєму. Тоді
він записав той сон і виложив суть речі.
Почавши річ, сказав Даниїл: «Бачив я в нічному видиві моєму,
аж ось, чотири вітри під небом змагались один проти одного
на великому морі,
І чотири здорові звірі вийшли з моря, несхожі один на одного.
Перший — ніби лев, але в нього крила орлячі; я дивився, доки
в нього не вирвано крила, й підведено його з землі, і став він на
ноги, як людина, і дано йому людське серце.
А ось, ще звір, другий, схожий на ведмедя, стояв по один бік,
а три кусні в роті в нього, між його зубами; йому так сказано:
«Встань, їж м’яса багато!».
Потім бачив я: от іще звір, ніби пард; на плечах у нього четве-
ро птичих крил, і чотири голови було в сього звіра, і дана йому
власть.
Після сього бачив я в тих нічних видивах, аж ось — звір чет-
вертий, препоганий і страшний, а вельми дужий; у нього — здо-
рові залізні зуби; він пожирає і трощить, а останки топче ногами;
він не був похожий на всі передніші звірі й мав десять рогів.
Я дивився на сі роги, аж ось — виступив між ними ще невели-
кий ріг, і три передніші роги були з коренем вирвані перед ним,
та й ось, у сього рога були очі, ніби людські очі, й уста, що гово-
рили згорда.
А після всього бачив я, що поставлено престоли, і засів Ста-
родавній; убрання на ньому було біле, неначе сніг, а волосся на
голові в нього — як чиста вовна; престол його — як полум’я огня-
не, колеса ж престолу — як палаючий огонь.
Огняна ріка виходила й проходила попри нього; тисячі тисяч
служили йому, і силенна безліч стояла перед ним; судді засіли
й розгорнули книги.
І бачив я, що за висказані гордовиті слова, які говорив ріг, звір
був убитий перед моїми очима, а тіло його посічено і вкинено на
спалення ув огонь.
Та й у других звірів віднято їх власть, і призначено час і річе-
нець, доки мав тривати їх вік.
І бачив я в нічних видивах, аж се з небесними хмарами йшов
ніби Син чоловічий, дійшов до Стародавнього, і приведено його
до нього.
І дано йому власть, славу й царства, щоб усі народи, племена
і язики йому служили; власть його — власть віковічна, що ніколи
не минеться, і царство його не повалиться.
Задрожав дух мій у мені, Даниїлові, в моєму тілі, і видива го-
лови моєї перелякали мене.
Я приступив до одного з-поміж тих, що стояли, і спитав його
про справдешнє значення того всього, а він почав говорити зо
мною і сказав мені, що воно значиться:
«Сі здорові звірі, що їх чотири,— се чотири царі, що настануть
на землі.
Потім обіймуть царство святі Всевишнього і володітимуть
царством повік і по віки вічні».
Тоді забажав я докладної відомості про четвертого звіра, що
був інакший, ніж усі другі, та дуже страшний, з залізними
зубами й мідяними пазурами, що пожирав і трощив, а останки
топтав ногами,
Та про десять рогів, що були в нього на голові, і про другого,
що був виріс, а перед котрим випали тоті три,— про той самий
ріг, що в нього були очі й уста, говоривші гордовито, і що видавав-
ся більшим від інших.
Я бачив, як той ріг змагався зі святими й подужував їх,
Доки не прийшов Стародавній, та не передано суду святим
Всевишнього і не настав час, щоб царство перейняли святі.
Про се сказав він: «Звір четвертий — се настане четверте
царство на землі, відмінне від усіх царств; воно буде пожирати
всю землю і трощити її та топтати.
А десять рогів значать, що з сього царства повстане десять
царів, а після них повстане інший, дужчий за передніших, і пони-
зить трьох царів,
І буде дорікати Всевишньому й гнобити святих Всевишнього;
йому буде навіть видітись, що зможе знести в них час і закон,
і будуть віддані вони в його руки до часу, до часів і половини часу.
Потім засядуть судді і віднімуть у нього власть занапащувати
та вигублювати до нащаду,
А царство, й власть, і величність царська по всьому піднебессі
дана буде народові святих Всевишнього, що його царство — цар-
ство вічне, й усі володарі будуть служити й коритись йому».
Тут кінець словам. Мене, Даниїла, дуже порушили оті гадки
мої, і змінилось на мені лице моє, та слово й усе схоронив я в серці
моєму».
