І
БЛАЖЕННИЙ ЧОЛОВІК,
Що не ходить на раду безбожних,
І не ступає слідом за грішниками,
Ані засідав на зборах злоріків,
Але в законі Господа любується й розмишляє
О законі його день і ніч!
І буде він, як дерево,
Посаджене над водистими потоками,
Що приносить овочі свої у пору свою,
І котрого лист не в’яне;
І що він творить, все удається Йому.
Не так безбожні:
Вони як полова, що вітер розносить.
Тому не встоять безбожні на суді,
Ані грішні у зборі праведних;
Знає-бо Господь про дорогу праведних,
А дорога безбожних щезне.
VIII
Господи Боже наш!
Як славне ім’я твоє по всій землі!
Слава твоя вознеслась вище небес!
Із уст дітвори і немовляток
Вчинив ген хвалу задля ворогів твоїх,
Щоб зробити безмовним ворога і мстителя.
Коли спогляну на небеса твої, діло рук твоїх,
На місяць і зорі, що сотворив єси,
То що таке чоловік, щоб ти дбав про нього?
Бо хоч ти зробив його трохи меншим проти ангелів,
То увінчав зате славою і честю,
Поставив його господарем над ділами рук твоїх,
Усе положив ген під ноги його!
Овець і волів усіх, і також польового звіра,
Птаство піднебесне і риби морські,
Усе, що верстав морськими шляхами.
Господи Боже наш,
Як величне iм’я твоє по всій землі!
XIII
ДОКИ, ГОСПОДИ, БУДЕШ МЕНЕ ВСЕ ЗАБУВАТИ?
Доки будеш ховати лице твоє від мене?
Доки носити мені щодня
Думу в душі моїй, журбу в серці моїм?
Доки буде підніматись
Ворог мій надо мною?
Зглянься ж, дай відповідь, Господи Боже мій!
Просвіти очі мої, щоб я не заснув смертю.
Щоб не сказав ворог мій: «Я подужав його».
Щоб не зраділи гонителі мої, коли захитаюсь.
Я же вповаю на доброту твою;
Серце моє нехай зрадується спасінням твоїм.
Співатиму Господеві, він-бо сотворив добро мені.
XXIX
Воздайте Господеві, ви, синове можних,
Воздайте Господеві красу і силу!
Воздайте Господеві красоту імені його;
Поклонітесь Господеві у пишній святині!
Господній голос над водами;
Бог слави гримить,
Господь над великими водами.
Голос господень потужний,
Голос господень величний.
Голос господень ломить кедри,
Господь трощить кедри ліванські;
Від голосу його скачуть Ліван-гори, як телята,
І Сіріон, як молоді буйволи.
Голос господень сипле полум’я огняне;
Голос господень пустиню потрясає;
Господь трясе пустиню Кадейську!
Од голосу господнього злягає ланя
І опадає лісове листя;
І все в храмі його—все говорить: «Величчя!».
Господь над водами сидить на престолі,
І сидить Господь, як Цар вічний.
Господь дасть потугу народові своєму,
ГОСПОДЬ ДАРУЄ СУПОКІЙ НАРОДОВІ СВОЄМУ.
XLII
ЯК ЖАГНЕ ЛАНЯ ВОДИ 3 ПОТОКА,
Так багне душа моя до тебе, Боже!
Душа моя жадає Бога, живого Бога;
Коли ж прийду і явлюся перед лицем божим?
Сльози мої вдень і вночі хлібом мені стали;
Цілий-бо день говорять до мене: «Де Бог твій?».
Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє;
Як ішов я серед громади,
Простував з ними до божого дому
З піснями радості і хвали — торжествуюча громада.
Чому хилишся, душе моя, і затривожилась у мені?
Уповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його
За спасіння лиця його.
Боже мій, душа моя хилиться в мене;
Тому спогадав я тебе із землі Йорданської
І Гермонської, з гори Міцар.
Глибінь кличе до глибіні при шумі паводі твоєї;
Всі хвилі твої і пруди твої ринули понад мене.
Вдень явить Господь милість свою,
А вночі буде пісня його від мене,
Молитва до Бога життя мого.
Скажу до Бога, скелі моєї: «Чому забув єси мене?
Чому ходжу сумуючи задля ворожої тісноти?».
Наче кості мої трощать, коли вороги мої ругаються в мене,
Кажучи цілий день до мене: «Де ж твій Бог?».
Чого хилишся, душе моя, і чого тривожишся в мені?
Уповай на Бога! Буду-бо ще прославляти його,
Спасіння лиця мого й Бога мого!
XLIV
Боже, ми чули вухами нашими,
Батьки наші розказували нам про велике діло,
Що зробив єси за часів їх, у давні давна.
Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив;
Знищив народи, а їх розмножив.
Не мечем-бо своїм вони землю забрали,
І не їх рука спасла їх,
А твоя правиця, і твоє рам’я, і світло лиця твого,
Ти-бо вподобав їх.
Ти сам єси цар мій, о Боже;
ЗВЕЛИ СПАСІННЯ ЯКОВА!
ЧЕРЕЗ ТЕБЕ ПОБ’ЄМО ГНОБИТЕЛІВ НАШИХ;
Через ім’я твоє розтопчемо тих,
Що проти нас встали.
Не вповаю-бо на лука мого,
І не спасе мене меч мій.
Ти-бо спасаєш нас від гнобителів наших
І посоромляєш ненавидників наших.
Богом хвалимося цілий день,
І ім’я твоє будем прославляти повіки.
А тепер ти нас відкинув і засоромив,
І не виступив з військами нашими.
Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонителем,
А ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
Віддав єси нас, наче вівці на жир,
І розсипав нас між народи.
Продав єси народ твій без користі,
Не поставивши за нього ціни високої.
Ти віддав нас на погорду сусідам нашим,
На сміховисько і наругу тим, що кругом нас.
Зробив нас поговіркою між народами,
Щоб люди хитали головами.
Цілий день передо мною мій сором,
І стид лиця мого покрив мене,
Задля голосу ругателя і хулителя,
Задля ворога і мстителя.
Се все впало на нас, та ми не забули тебе,
І не споневірились завіту твоєму.
Не відвернулось серце наше,
І не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
Хоч ти розтер нас на місці людожерів,
І покрив нас тінню смерті.
Коли б ми забули ім’я Бога нашого
І простягли руки наші до Бога чужого,
То чи не провідав би се Бог?
Знає-бо він тайни серця.
Але ж задля тебе вбивають нас цілий день,
Вважають нас, як овечок на заріз.
Пробудися! Чого спиш, Господи?
Встань, не відкидай нас навіки!
Чого закриваєш лице твоє,
Забуваєш за горе наше і тісноту нашу?
Бо душа наша кинута між пороки,
А черево наше до землі прилипло.
Встань на поміч нам
І СПАСИ НАС ЗАДЛЯ МИЛОСЕРДЯ ТВОГО!
XLV
ІЗ МОГО СЕРЦЯ ДОБРЕ СЛОВО ЛЛЄТЬСЯ:
Я кажу: моя пісня цареві!
Язик мій, як тростинка
В руці вправного писаря.
Ти красотою понад синами людськими;
Люба врода розлилась на губах твоїх;
Тому благословив тебе Бог повіки.
Прив’яжи, лицарю, меча твого на поясниці,
Меча слави твоєї і величчя твого.
І в потузі твоїй іди щасливо
Задля правди, і лагідності, і справедливості;
І навчить тебе страшного правиця твоя.
Стріли твої гострі — в серце ворогам царя!
Від них падають народи під тобою.
Престол твій, Боже, по всі віки,
Жезло правоти — жезло царства твого.
Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконня;
Для того помазав тебе Бог, твій Бог,
Миром радості понад товаришами твоїми.
Миро, алое і кассія — се все шати твої,
Що приносять тобі в палатах із слонової кості,
Де звеселяють тебе піснями, виграваючи на струнах.
Між твоїми красотами царські дочки;
Праворуч коло тебе стоїть цариця в золоті офірському.
Слухай, дочко, і глянь,
Та й прихили вухо твоє,
І забудь про народ твій
І дім батька твого!
І буде люба врода твоя цареві;
Якщо він Господь твій,
То поклонися йому чесно!
І дочки гірські, і дуки народів
З дарами шукатимуть лице твоє.
Преславна там царівна;
Шати її золотом ткані;
У пишних шатах поведуть її до царя;
За нею приведуть до тебе дівиць, другинь її.
Приведуть їх серед найбільшої радості і веселості,
Увійдуть вони в палату царя.
На місці батьків твоїх будуть сини твої;
Зробиш їх князями по цілій землі.
Згадуватиму ім’я твоє всякого часу;
ТОМУ ПРОСЛАВЛЯТИМУТЬ ТЕБЕ НАРОДИ ПО ВІКИ ВІЧНІ.
XLVI
БОГ НАМ ПРИБІЖИЩЕ І СИЛА,
Поміч скора в нещастях.
Тому не злякаємось,
Хоч би земля зворушилась
І гори захитались серед моря.
Хоч би ревіли і пінились поводі його,
Гори тряслись від його досади.
Ріка — потоки її звеселяють город Божий,
Святе місце домівок Найвищого.
Бог серед нього, він не захитається;
Бог допоможе йому, як настане ранок.
Заворушились народи, захитались царства;
Підняв він свій голос — земля розтопилась.
Господь сил небесних з нами,
Висока твердиня наша Бог Якова.
Прийдіть, гляньте на діла Господа,
Які знищення він допустив на землю!
Як смирить брань аж до краю землі,
Ломить лука, торощить списа,
Палить огнем колісниці!
Вгамуйтесь і пізнайте, що я Бог!
Я вознесуся між народами,
Вознесуся на землі!
Господь сил небесних з нами,
Висока твердиня наша — Бог Якова!
LIII
Безумний каже в серці своїм:
«Нема Бога!».
Розвратились і творять огидну неправду;
Нема там ні одного, хто б добро чинив.
Господь споглянув з неба на дітей людських,
Щоб побачити, чи є розумний,
Що шукає Бога.
Всі одвернулись, всі разом зледащіли,
Нема там, хто добро творив би, нема ні одного.
Невже ж не прийдуть до розуму всі,
Що роблять беззаконня, що заїдають народ мій,
Наче б вони хліб їли?
ГОСПОДА ВОНИ НЕ ПРИЗИВАЮТЬ.
ТОДІ ЗЛЯКАЛИСЬ ВОНИ, ХОЧ СТРАХУ НЕ БУЛО;
Бог-бо розсипле кості того,
Хто став облогом проти тебе.
Ти осоромив їх, Бог-бо відкинув їх.
Ой, коли б прийшло спасіння Ізраїлеві із Сіона!
Коли Господь поверне народ свій з неволі,
Возрадується Яків і возвеселиться Ізраїль!
LIV
Боже, ім’ям твоїм спаси мене,
І силою твоєю допоможи правді моїй!
Боже, почуй молитву мою,
Вислухай слова уст моїх!
Бо чужі піднялись на мене,
І розбишаки чигають на життя моє;
Не мають вони в серці Бога.
Ось, Бог мій помічник;
Господь між тими, що піддержують життя моє.
Він відверне лихо на ворогів моїх;
По правді твоїй знищи їх!
Радо принесу жертву тобі;
Прославлю ім’я твоє, Господи: благе-бо є.
Він-бо вибавив мене з усякої біди;
І на помсту ворогам моїм
Дивляться очі мої.
LVIII
Чи справді говорить із вас справедливість,
Коли ви мовчите?
Чи по правді судите ви, сини людські?
Ні, ви творите в серці несправедливе;
Насильствами рук ваших торгуєте на землі.
Почавши від матернього лона,
Відступили беззаконники:
Блукають брехуни, як тільки зродила їх мати.
Отрута в них, як їдь у змії,
ЯК В ГАДЮКИ ГЛУХОЇ, ЩО ЗАКРИВАЄ УШІ СВОЇ,
НЕ СЛУХАЄ ГОЛОСУ ЗНАХАРЯ-ЗАКЛИНАТЕЛЯ,
Що добре знав замовляти.
Потрощи, Боже, зуби в пельці їх,
Виломи, Господи, левчукам челюсті їх.
Нехай щезнуть, як вода розлита!
Коли пустять стріли свої, нехай вони отупіють!
Нехай будуть вони, як слимак,
Що лізе, знемагаючи;
Бодай би вони, як недорід жіночий,
Ніколи не бачили сонця!
Перше, ніж горшки ваші загріються,
Нехай вітер рознесе тернину, свіжу й горючу!
Зрадіє праведний, бачивши помсту;
Він скупав ноги свої в крові беззаконних.
І скажуть люди: «Є нагорода для праведного;
Дійсно, є Бог, що судить на землі».
LXXXII
Бог стоїть серед громади Божої,
Серед суддів судить він:
«Доки будете судити не по правді,
Будете дивитись на лице беззаконних?
Признайте правду бідному і сиротині;
Оправдайте нужденного і вбогого.
Визволяйте бідолашного і нужденного,
Спасайте його з руки беззаконних!
Не знають нічого, не розуміють нічого;
У тьмі блукають вони!
Всі основи землі хитаються.
Сказав я: ви Божі, і всі ви сини Всевишнього!
Тільки ж, як той чоловік, помрете ви,
Як кожний князь, упадете».
Встань, Боже! Суди землю,
Ти-бо маєш судити всі народи.
XCIV
Боже помсти, Господи Боже помсти,
Явись у сяєві твоєму!
Піднесись, суд мі землі, заплати розгордіяшам!
Доки будуть беззаконники, Господи,
Доки беззаконники будуть веселитись?
Будуть безсоромне верзякання говорити,
БУДУТЬ ВИХВАЛЮВАТИСЬ ВСІ, ЩО БЕЗЗАКОННЯ ТВОРЯТЬ?
ГОСПОДИ, НАРОД ТВІЙ ВОНИ ТОПЧУТЬ,
І гноблять насліддя твоє.
Вбивають удовиць і захожого,
І сиріт вони мордують,
І кажуть: «Не бачить Господь,
І не спостереже Бог Якова!».
Одумайтесь, нерозумні люди!
І ви, безумні,— коли проясниться розум ваш?
Хто дав слух вам, той хіба не почує?
Хто створив око, той би не мав бачити?
Хто карає народи, чи вже ж той не каратиме?
Він, що навчає розуму чоловіка?
Бог знає думки чоловіка, що вони марні.
Щасливий чоловік, котрого ти,
Господи, караєш
І закону твого навчаєш,
Щоб дізнав супокою перед злиднями,
Поки викопається беззаконному яма!
Бо Господь не кине свого народу,
І не оставить свого насліддя;
Бо до справедливості повернеться суд,
І всі щирі серцем підуть слідом за ним.
Хто встане за мене проти злочинників?
Хто заступиться за мене проти тих,
Що творять беззаконня?
Якби не Господь став до помочі мені,—
Небагацько забракло,—
То в мовчанні зупинилася б душа моя.
Коли я сказав: «Нога моя хитається»,
То милість твоя, Господи, піддержала мене.
Як було важко мені на серці
Від натовпу думок моїх,
Твоя потіха розкішшю сповняла душу мою.
Чи може з тобою з’єднатись престол погибелі,
Що з нещастя робить закон?
Збігаються докупи проти душі праведного
І безвинну кров засуджують.
Та Господь — високий мій замок,
І Бог мій — скеля притулку мого.
І нещастя їх він одверне на них,
І злобою їх він погубить їх;
ЗНИЩИТЬ ЇХ ГОСПОДЬ БОГ НАШ.
XCVII
ГОСПОДЬ ЦАРЮЄ. ДА РАДУЄТЬСЯ ЗЕМЛЯ,
Да звеселиться велика сила островів!
Хмара і темрява кругом нього,
Справедливість і суд — підвалини престолу його.
Огонь іде поперед нього,
І палить кругом ворогів його.
Блискавки його освічують круг земний:
Побачила земля і затремтіла.
Гори, як віск, топляться перед Господом,
Цілої землі Владикою.
Небеса звіщають справедливість його,
І всі народи бачили славу його.
Осоромляться всі, що перед ідолами кланяються,
Славляться нікчемностями;
Всі ангели, поклоніться йому.
Почув і зрадів Сіон,
І звеселились дочки Юдині задля судів твоїх, Господи.
Ти-бо, Господи, єси найвищий над цілою землею;
Ти вельми вознісся над усі боги.
Ви, що любите Господа, ненавидьте зло!
Він хоронить душі людей побожних;
З рук беззаконних визволяє їх.
Світло сиплеться на праведника,
А радість на щирих серцем.
Радуйтесь, праведні, в Господі,
І прославляйте святе ім’я його!
XCVIII
Заспівайте Господові пісню нову!
Він-бо сотворив чудеса;
Правиця його і святе рам’я його
Дали побіду йому.
Господь об’явив спасіння своє,
Перед очима народів відкрив справедливість свою.
Згадав про милість свою
І про свою вірність для дому Ізраїля;
Всі кінці землі побачили
Спасіння Бога нашого.
В радості співайте Господеві, вся земля!
У ЗАХВАТІ ПІСНІ ПОХВАЛЬНІ ЗАСПІВАЙТЕ!
ПРИНЕСІТЬ ПОХВАЛЬНІ ПІСНІ ГОСПОДЕВІ ПРИ ГУСЛЯХ,
Приспівуючи при гуслях голосами!
Трубами кованими і голосом рога
Засурміть перед Царем Господом!
Нехай заграє море і повня його,
Круг землі і що живе на ній!
Нехай ріки в долоні плещуть,
Гори разом торжествують
Перед Господом!
Він судитиме землю по справедливості,
І по правоті — народи.
С
Воскликніть Господеві, ціла земля!
Служіть Господеві з радістю!
Прийдіть перед лице його з піснями!
Знайте, що він Господь Бог!
Він, не ми, сотворив нас,—
Народ його й отару паші його.
Ввіходьте у ворота його з хвалою,
У двори його з піснями похвальними!
Хваліть його,
Прославляйте ім’я його!
Благий-бо Господь; милість його вічна
І вірність його з роду в рід!
CIV
Благослови Господа,
Душе моя!
Господи Боже мій,
Дивно ти великий,
Ти зодягнувся величчям і красою;
Ти світлом, як шатою, покрився,
Розіп’яв небеса,
Як плахту наметну;
Поставив двори свої над водами,
Обертаєш хмари на колісницю для себе,
Ти несешся на крилах вітру;
Ангели твої в тебе послами,
СЛУГИ ТВОЇ — ОГОНЬ ПОЖИРАЮЧИЙ.
ВІН УТВЕРДИВ ЗЕМЛЮ НА ПІДВАЛИНАХ ЇЇ;
Вона не захитається повіки;
Безоднями покрив її, як одежею,
Води стояли понад горами;
Перед грозою твоєю вони погнались,
Перед голосом грому твого
Помчались далеко.
Гори піднялися, долини спустились
До місця, котре призначив для них.
Визначив їм границю, і не перейдуть її;
Не вернуться назад покрити землю.
Із джерел посилаєш у долини потоки:
Шумлять вони проміж горами.
Напувають всю звірину з поля;
Дикі ослята гасять спрагу свою;
Над ними кублиться небесне птаство,
Між віттям голос їх роздається.
Ти напуваєш гори з висоти твоєї;
Земля насичується плодом творива твого.
Ти кажеш рости траві для скота
І зеленині на вжиток людям,
Щоб хліба достачити із землі;
І вино, щоб веселило серце чоловіка;
Щоб міг оливою лице намастити,
І щоб хліб покріпив серце чоловіка.
Насипаються дерева божі,
Кедри ліванські, що посадив їх,
На них гніздиться птаство;
На кипарисах бузько
Знайшов собі домівку.
Високі гори для козлів диких,
Скелі — сховисько лисицям.
Він сотворив місяць, щоб часи значити;
Сонце знає, коли заходити.
Ти розкинеш темряву, і ніч настала;
Тоді ворушиться вся звірина лісна;
Молоді леви ричать за здобиччю
І щоб жадати поживи для себе від Бога.
Зійде сонце — вони вертають назад
І в своїх норах лягають.
Чоловік виходить до свого діла
І до своєї праці аж до вечора.
Як багато, Господи, творива твого!
Все премудрістю сотворив єси,
ЗЕМЛЯ ПОВНА БАГАТСТВА ТВОГО.
ТЕ МОРЕ, ВЕЛИКЕ І НА ВСІ СТОРОНИ ШИРОКЕ;
Там ворушиться безліч звірини,
Малої і великої.
Там судна дорогу верстають,
За ними кит, котрого сотворив єси,
Щоб там побивався.
Всі вони тебе дожидають,
Щоб їжу їх у свій час дав їм.
Ти даєш їм, вони збирають;
Ти відкриваєш руку твою,
Вони добром насичаються.
Ти одвертаєш лице твоє,
Вони лякаються;
Візьмеш дух їх, вони у порох повертаються.
Пошлеш твого духа — будуть сотворені,
Та й обновиш лице землі.
Слава Господня буде повіки,
Господь буде радіти творивом своїм;
Він погляне на землю,
І вона тремтить;
Доторкнеться до гір,
І вони димують.
Співатиму Господеві, поки життя мого,
Співатиму псалми Богові моєму,
Як довго життя стане,
Нехай буде люба йому думка моя,
І звеселюся в Господі.
Нехай щезнуть грішники із землі,
І беззаконних нехай не буде.
Благослови, душе моя, Господа!
Алілуя!
CVIII
Утвердилось серце моє, Боже!
Заспіваю, похвальні пісні заспіваю,
Та й душа моя.
Пробудися, псалтире і гуслі!
Збудимо ранню зорю.
Буду прославляти тебе, Господи,
Між народами,
І співати тобі між племенами;
Бо милість твоя понад небеса велика,
І ПРАВДА ТВОЯ ПІД ОБЛАКИ.
БУДЬ ВОЗВИШЕНИЙ, БОЖЕ, НАД НЕБЕСА,
І слава твоя нехай буде по всій землі!
Щоб спаслися твої любі,
Рятуй правицею твоєю,
І вислухай нас!
Бог сказав у святині своїй:
«Заторжествую, розділю Сіхем
І долину Суккот розміряю.
Мій Гілеад, мій Манасія,
І Єфрем — голова моєї твердині,
Юда — скіптро моє.
Моав — чаша моя вмивальна;
На Едом кину сандалі мої.
Філістійська земле,
Ликуй передо мною!».
Хто проведе мене до города утвердженого,
Хто проведе мене аж до Едома?
Хіба не ти, Боже,
Що відкинув нас,
Хіба не вийдеш, Боже,
З нашими військами?
Пошли нам поміч у тісноті!
Марна надія на людський захист!
З Богом докажемо силу;
І він розтопче гнобителів наших.
СХІІІ
Хваліте, слуги, Господа,
Хваліте ім’я господнє!
Благословенне ім’я Господа віднині по віки вічні.
Від сходу сонця до його заходу да хвалять ім’я Господа!
Високо над народами Господь,
Над небесами слава його.
Хто, як Господь Бог наш,
Що живе на висотах,
Що нахиляється, щоб поглянути
На небеса і на землю?
Що з пороху піднімає мізерного чоловіка,
З болота підносить бідного,
Щоб посадити його поміж благородними,
Між благородними народу свого?
Що дає неплідній жити в домі,
ЯК ЩАСЛИВА СИНІВ МАТИ?
CXIV
ЯК ВИХОДИВ ІЗРАЇЛЬ 3 ЄГИПТУ,
Дім Якова — з-поміж людей чужої мови,
Стала Юдея святинею його,
Ізраїль — царством його.
Побачило море і розступилось,
Йордан назад повернувся.
Гори, як барани, скакали, горби — як ягнята.
Чого ж се ти, море, розступилось?
І ти, Йордане, чого назад повернувся?
Ви, гори, чого, як барани, скачете?
Ви, горби, як малі ягнята?
Здвигнись перед Господом, земле,
Перед Богом Якова,
Що обернув скелю в озеро
І добув джерело з кременистої опоки!
СХХ
До Господа покликав я в тісноті моїй,
І він вислухав мене.
Господи, визволи душу мою
Від уст лживих, від язика зрадливого!
Що дасть тобі, і що причинить тобі
Язик зрадливий?
Гострі стріли потужного і тернове угля.
Горе мені, що проживаю в Мешеху,
Перебуваю в шатрах кедарських!
Довго жила душа моя між тими,
Що ненавидять спокій.
Я бажаю спокою; як же про се говорю,
То вони за війну.
СХХІІІ
Зняв я очі мої до тебе, живущий на небесах!
Ось-бо, як очі слуг на руки панів своїх,
Як очі служки на руку господині своєї,
Так позирають очі наші на Господа Бога нашого,
Аж помилує нас.
Помилуй нас, Господи, помилуй нас!
БО НАДТО МИ НАСИТИЛИСЬ ВІД ПОГОРДИ;
ДУША НАША НАДТО НАСИТИЛАСЬ
Від посмішки ледачих, від погорди бутних людей.
CXXVII
Коли Господь не будує дому,
Даремно трудяться будівничі;
Коли Господь не стереже міста,
Даремно пильнує сторожа.
Даремно встаєте ви рано, лягаєте пізно
І їсте хліб гіркий;
Дає Він і сон тим, кого любить.
Ось і діти, насліддя Господнє,
Плід тілесний народу.
Як стріли в руках сильного,
Так сини молодого віку.
Щасливий чоловік,
Що наповнив ними сагайдака свого!
Не осоромляться вони,
Говоривши у воротах з ворогами!
CXXX
З глибини кличу до тебе, Господи!
Господи, почуй голос мій!
Нехай вуха твої повернуться
До голосу мого благання!
Коли ти, Господи, будеш пам’ятати несправедливості,—
Господи, хто встоїть?
Та в тебе є помилування,
Щоб люди благоговіли перед тобою,
Надіюсь на Господа; душа моя надіється,
І вповаю на слово його.
Душа моя дожидає Господа,
Більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.
Уповай, Ізраїлю, на Господа!
Бо в Господа милість
І багатство спасіння в нього.
І він спасе Ізраїля
ВІД ВСІХ НЕСПРАВЕДЛИВОСТЕЙ ЙОГО.
CXXXIII
ГЛЯНЬ, ЯК ДОБРЕ І ЯК ЛЮБО,
Коли брати живуть вкупі!
Як пахуще миро на голові,
Що на бороду спадає, на бороду Аарона,
Що спадає на край одежі його;
Як роса гермонська,
Що на горби Сіона спадає;
Там-бо послав Господь
Людям благословення
І життя повіки.
CXXXVII
Над ріками Вавілона,
Там сиділи ми і плакали,
Як Сіон спогадали.
На вербах його повішали ми арфи наші.
Там-бо захотіли від нас
Слова пісні і радості
Ті, що в неволю нас забрали,
Знущались над нами:
«Нуте, заспівайте нам
Пісень сіонських!».
Як же нам пісень Господніх
На чужій землі співати?
Коли забуду тебе,
Єрусалиме,
Нехай праву руку мою відніме в мене!
Нехай язик мій прилипне
До гортані моєї,
Коли не згадаю тебе,
Як не поставлю Єрусалима
Над усі радощі мої!
Не забудь, Господи, день Єрусалима
Синам едомським,
Що кричали: «Руйнуйте!
До нащадку його руйнуйте!».
О дочко Вавілона, ти окаянна!
Щасливий, хто відплатить тобі
Все, що ти заподіяла нам.
Щасливий, хто, вхопивши діточок твоїх,
РОЗІБ’Є ЇХ ОБ КАМІНЬ!
CXLVI
ХВАЛИ, ДУШЕ МОЯ, ГОСПОДА!
Буду хвалити Господа, поки життя мого,
Буду співати псалми Богові моєму,
Поки мене стане.
Не уповайте на князів, на сина чоловічого;
Нема в нього спасіння!
Вийде дух з нього, знов до землі своєї він вертає;
Того ж дня самого задуми його марою стали.
Щасливий той, кому дає поміч Бог Якова,
В кого надія на Господа Бога його!
Що сотворив небо і землю, море і все, що в ньому;
Що стереже вірність повіки;
Творить правосуддя пригнобленим,
Дає хліба голодним.
Господь в’язнів визволяє,
Господь сліпим очі отворяє,
Господь пригноблених підносить,
Господь любить праведних;
Господь захожих заступає,
Він сироту і вдову піддержує;
А дорогу беззаконних набік повертає.
Да царствує повіки Господь Бог твій, Сіоне,
З роду в рід.
Алілуя!
CXLVIII
Хваліте Господа з небес, хваліте його на висотах.
Хваліте його, всі ангели його!
Хваліте його, всі воїнства небесні!
Хваліте його, сонце і місяць!
Хваліте його, всі ясні зорі!
Хваліте його, ви, небеса небес,
І ви, води над небесами!
Да хвалять ім’я Господнє!
Він-бо велів, і вони сотворились,
І поставив їх на всі часи і на віки;
Положив закони, і не переступлять їх.
Хваліте Господа, земні творива,
Ви, велетні морські, і всі безодні!
Огонь і град, сніг і мряка,
Ти, бурний вітре, що сповняєш слово його;
ВИ, ГОРИ І УЗГІР’Я, САДОВИНА І ВСІ КЕДРИ,
ДИКІ ЗВІРІ І ВСЯКИЙ СКОТ,
Повзаюча звірина і пташина крилата;
Ви, царі землі, і всі народи,
Ви, князі, і всі судді землі;
Ти, юнацтво, і ви, дівчата,
Ви, старі з діточками!
Да хвалять ім’я Господа!
Бо вивищилось ім’я тільки його одного,
Величчя його над землею і небесами.
Алілуя!
CXLIX
Заспівайте Господеві нову пісню,
Хвалу його в соборі праведних його!
Да звеселиться Ізраїль Сотворителем своїм;
Сини Сіона да зрадуються Царем своїм!
Да хвалять ім’я його хором,
При тимпанах і гуслях заспівають йому похвальні пісні!
Бо Господь любується своїм народом;
Він украшає смиренних спасінням.
Да торжествують праведні в славі,
Радуються на ложах своїх!
Славословія Богу в устах їх,
І обосторонь гострий меч в руці їх,
На одмщення народам і кару племенам;
Щоб царів їх в кайдани забити,
Й дуків їх в залізні пута закувати;
Сповнити над ними суд написаний.
Така слава для всіх угодників його.
Хваліте Господа!
CL
Хваліте Господа в святині його!
Хваліте його в ширині сили його!
Хваліте його за діла його великі!
Хваліте його по великості величчя його!
Хваліте його при голосах трубних!
Хваліте при псалтирі і гуслях!
Хваліте його хором і при тимпанах!
Хваліте його при струнах і органах!
Хваліте його при цимбалах звучних!
Хваліте його при цимбалах, тучних!
Все, що дише, да хвалить Господа!
АЛІЛУЯ!
