Спочатку був гіпертекст
Одарка Романова. Фартух коваля Кауе. З іранської легенди.
В країні, куди наше птаство щороку лине на зиму, що зветься Іраном, або «землею чистих», в далеку старовину люде молилися до сонечка, до цього джерела світла, тепла життя й безмірної плодючості.
(більше…)О, да, Радості
міліони
обійнялися
розставили ноги й
затрахали
довкола стояли
позираючи на годинники
О панно біла, панно мила…
О панно біла, панно мила,
За що, скажи, перетворила
Моє життя на дні розлук
На пекло невимовних мук?
О де ви, милі серцю покритки…
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки?
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Микола Зеров. Обри.
Секвестратор їде в село за податками…
Весна цвіте в усій красі своїй,
Вже одгриміли Зевсові перуни,
Дощу буйного простяглися струни,
Ми не зійдемося ніколи
Ми не зійдемося ніколи
На сім проваллю смутку й болю,
Мене зігнуть важкі мозоли,
А ти – ти, може, знайдеш долю.