В країні, куди наше птаство щороку лине на зиму, що зветься Іраном, або «землею чистих», в далеку старовину люде молилися до сонечка, до цього джерела світла, тепла життя й безмірної плодючості.

(більше…)

міліони
обійнялися
розставили ноги й
затрахали
довкола стояли
позираючи на годинники

(більше…)

О панно біла, панно мила,
За що, скажи, перетворила
Моє життя на дні розлук
На пекло невимовних мук?

(більше…)

О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки?
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.

(більше…)

Нема у світі старості. Весна.
Панує завжди у душі одна.
Всі люди помирають молодими,
Тому нам смерть огидна і страшна.

Дмитро Павличко

Надворі росте спориш.
Ми поїдемо в Париж.
На городі лобода.
Ми поїдем навсігда.

В нашій хаті таргани.
Нас тепер не зупини.

На горищі дід Бабай.
Рідний краю, прощавай!

хворий брат

тебе чекаю я на самоті
я на тебе чигаю в самоті
я думаю про тебе в самоті
про тебе мрію я на самоті
як людожер, що їде в мегаполіс

еней

Секвестратор їде в село за податками…
Весна цвіте в усій красі своїй,
Вже одгриміли Зевсові перуни,
Дощу буйного простяглися струни,

(більше…)

Ми не зійдемося ніколи
На сім проваллю смутку й болю,
Мене зігнуть важкі мозоли,
А ти – ти, може, знайдеш долю.

(більше…)

Дайте руки, юні други,
Серце к серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде.
Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє,—
Разом к світлу, други жваві!

ліхви ликошуть тикві
хвико ліквіли тишуть
хвити ліколи квішуть
шокви литьку лівіхли
хвилі колишуть квіти
квіти колишуть хвилі

хворий брат

Літній вечір, гори в млі,
В золоті вершини,
А під ними ллється десь
Пісня України.

Гасне вечір, сон обняв
Гори і долини,
А між горами літа
Пісня України.

Ніч давно, заснуло все,
Тільки море плине,
Та щебече понад ним
Пісня України.

Олександр Олесь