Спочатку був гіпертекст
Леся Українка. Лелія. Казка.
У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й видко, як падає смужка блакитного світла аж додолу…
(більше…)Кав’ярня поетів
Звуки – рани повітря.
Звуки – щити черлені.
Одягнений в ніч безсонну
Чюрльоніс.
Звуки – повітря черви.
Звуки – чернетка слова.
За командою ‘вільно’
черга послабила ногу.
Іван Липа. Живі свідки. Оповідання.
Червоний край неба догорає, а вже зі сходу летять на землю темні сумерки.
Великий, як море, став почорнів, затушувалися довгі тіні дерев, стихли в природі голоси, кожна рослина завмирає…
Звалище 4: Осінь.
пуп’янок воронячої бурі кружляє в ополонці
неба грущик кука з’являється знизу виростає