Спочатку був гіпертекст | Всі теґи

Гіпертекстове графіті

ВіZуалЬні GалЮцинАції ‘2’надцятої Г’1‘и В теNET(Ах!) ком</font size=-1>ун-I-Aкацій ‘3’ва(Yeah!) жИttя‘1’-єї лЮдини Я 😉 тOбі Ya Zн@U НапиSheSh E-mail Re:Люблю Зиновій

Володимир Винниченко. Баришенька.

В хаті й біля хати Сидоренчихи шамотня, гамір, біганина. Баби та молодиці з діловим, заклопотаним і трошки переляканим виглядом бігають то з горниці в кухню, то з кухні в горницю, вискакують надвір, прожогом виливають із мисок, макітер і знову біжать у хату. На долівці — клапті соломи, попіл, розлита вода.

(більше…)

Вмирають буки. Золото червоне…

Вмирають буки. Золото червоне
Вітри розносять за далекі гори
І чути, як своїм товаришам
Там бамкають смерек зелені дзвони.

Дмитро Павличко

Василь Стефаник. Ангел.

Стара Тимчиха грілася на приспі проти сонця. Поперед ворота проходили люди, і ніхто з бабою слова не заговорив. «Славайсу».— «Навіки слава»,— лиш тільки бесіди і розмови.

(більше…)

Василь Стефаник. Амбіції.

Ти будь у мене тверда, як небо осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь мамою, що нічков темнов дитину хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну. Вбирайся, як дівчина раненько вбираєся; як виходить до милого, ще й так вбирайся. Шепчи до людей, як ярочок до берега свого. Грими, як грім, що найбільшого дуба коле і палить. Плач, як ті міліони плачуть, що тінею ходять по світі. Всякай у невинні душі, як каплина роси у чорну землю всякає. Біжи, як нам’єтності мої, що їх більше батогів жене, як сонце проміння має, біжи та лови чужі нам’єтності та сплітайся з ними. Як знеможеш, то сядь на вербу та дивися на спокійний став.

Така будь, моя бесідо!

Вареник

Вареник надкушений
З сиром
Чи не з сиром
З картоплею швидше
Але все ж смачний

Іван Троян

(більше…)

Валеріан Підмогильний. За день. Оповідання.

Поновилась ікона — була старою, непомітною серед натовпу образів, що ними, звичайно, вквітчано покут української хати, а ось засяла, залисніла, мов вийшла зі своєї шкаралущі, як та гадюка.

(більше…)

Валеріан Підмогильний. Гайдамака. Оповідання.

Коли зав’язалася бійка між гайдамаками й червоногвардійцями, то до гайдамаків прийшло два учні сьомого класу К-ської гімназії й запропонували свої послуги.

(більше…)

Валер’ян Поліщук. Не байдужі мені.

Досить мені подивитись на тебе, робітнику блідий з друкарні,
Жінко з очима сарни, деревино зелена,
На тебе, істото жива — будь ти кінь чи комар,—
І образ кожного з вас зробив у мізку моїм якусь зміну,
Якусь невеличкую дряповину зоставив на все життя.

(більше…)

Валеріан Підмогильний. Ваня. Оповідання.

Ранком Ваня вставав о восьмій годині, умивався, цілував тата й маму і сідав пити чай. Все це він робив похапцем, того що ранком було найбільше діла.

(більше…)

Валер’ян Поліщук. Бунт матерії.

Клітина животворна матерії тугої,
Що ускладнила неясне своє хотіння,
У віддаль одійшла в такую далечінь,
Що звідти в силі споглядати
Той згусток, звідки виникла сама,

(більше…)

Букет

Що ти тут робиш дівчинко
з букетом розпуклих троянд
Що ти тут робиш дівчино
з букетом розквітлих троянд
Що ти тут робиш жінко
з букетом зів’ялих троянд
Що ти тут робиш бабцю
з букетом засохлих троянд
Чекаю переможця

Жак Превер