Спочатку був гіпертекст | Всі теґи

Борис Грінченко. Крук, велика птиця.

Жив собі колись на світі
Крук, велика птиця,
Звик собі він тихо жити,
Тим та сим живиться.

(більше…)

Богдан-Ігор Антонич. На кичерах сивасті трави…

На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці.
Смолиста ніч, і день смуглявий,
немов циганка на лиці…
І куриться із квітів запах,
немов з люльок барвистих дим.
Дрижать ялиці в вітру лапах,
голосять шепотом дрібним,
течуть униз краплини шуму,
немов з гарячих пнів смола.
Сповитий в зелень і задуму,
п`є олень воду з джерела.

Богдан-Ігор Антонич. Молитва до зір.

Не срібло миршаве, не хміль,
не лавр сумнізний і двозначний,
не дотепів грайливих сіль,
не успіх в грі на риск небачній,

(більше…)

Можна все життя проклинати темряву…

Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити маленьку свічку.

Конфуцій.

(більше…)

Леся Українка. Fiat nox!

«Хай буде тьма!» – сказав наш бог земний.
І стала тьма, запанував хаос,
Немов перед створінням світу.

(більше…)

Леся Українка. Ave Regina!

Безжалісна музо, куди ти мене завела?
Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм?
Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя?
Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною?

(більше…)

Сидір Твердохліб. Заплакали в небі з жалю херувими …

Заплакали в небі з жалю херувими

Над людськими злими судьбами,
Ймив голову демон руками багрими
І німо залився сльозами…
Скотилися сльози… Вітри їх носили,
На сніг їх стинали морози,
Аж впали на людські стежки, на могили
І знов замінились у сльози…

Сидір Твердохліб. Ікарів плач.

NOCTURNO
Артистові-мадяреві
Юліанові Панкевичеві

На сонні ниви, на левади
Місяць сріблисті ллє каскади,
Сипле брильянтів срібні рої
На польні рожі і пової.
На ясні ниви, на левади

(більше…)