Тексти

В колишні часи один чоловік стародавнього народу попрохав дружину відрізати йому вуха – він хотів бути схожим на свого молодшого брата. Насправді ж дружина його молодшого брата просто поголила тому голову, знявши волосся, а не шкіру.

У давні часи оса-муляр була людиною. Якось, узявши з собою лук і сагайдак зі стрілами, чоловік-оса рушив разом зі своєю дружиною. Він йшов попереду, а дружина – позаду.

Дружина попрохала:

Мати Гцонцемдіми жила разом зі своєю дочкою та її чоловіком. Чоловік Гцонцемдіми полював, і його полювання було вдалим.

Якось він убив дукера. Цього дня йшов дощ. Рано-вранці він вийшов зі стійбища, де вони жили всі разом, і рушив на полювання, і йому вдалося вбити дукера.

Я рушив у гості. Я рушив у гості на сусідню ферму. Рушив я в гості на сусідню ферму, прийшов туди і залишався там до заходу сонця.

Там я побачив дівчину і заговорив з нею. Я став до неї залицятися.

– Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною!

У давні часи, коли тварини були людьми, дівчата-грифи взяли собі старшу сестру з древнього народу і жили разом з нею. Одного разу її чоловік, який теж був з древнього народу, приніс додому газель, а грифи її з’їли.

Першою знайшла вогонь одна жінка. А в її чоловіка вогню не було. І ось вона та її маленькі діти їли смачну їжу, а її чоловік їв усе сирим. Вони все їли варене, а чоловік їв сире.

Але одного разу він зробив іграшку Джані, підкинув її в повітря, і вона привела його до вогню. Він біг, підкидаючи Джані і слідуючи за нею. Там, де вона опустилась, знаходився вогонь. Чоловік поцупив його, і ось тепер у чоловіків, так само як і в жінок, є вогонь.

У давні часи Гцау, ящірка агама, був людиною древнього народу. Одного разу Гцау вирушив у дорогу, він хотів перейти через гори.

І ось він йшов і співав:

Спочатку чоловіки та жінки жили без їжі і пиття, у них не було дітей і вони не вмирали. Просо і гарбузи щорічно зростали самі, люди не садили і не прополювати їх. Хоча люди й бачили, як всюди виростають ці рослини, вони не торкалися до них, тому що не відчували голоду. Люди не знали, що їх можна їсти, і ніколи не бачили, щоб їх їли тварини.

Ось як буває. Уб’є чоловік страуса, коли він сидить у гнізді на яйцях, принесе убитого страуса додому, і вони з дружиною з’їдять м’ясо страуса. А потім дружина почистить сітку, сплетену із сухожилля страуса, витягне застрягле у ній закривавлене пір’я і залишить його у чагарнику.

Шакал попрямував до водойми і дорогою зустрів зайця.

Побачив шакал зайця і каже:

Трубкозуб жив разом з риссю, яку він розпестив, тому що любив рись за її красу і за те, що вона грала на музичному луці.

Гігантська дрохва хотіла обдурити страуса і запропонувала йому:

– Давай підсмажимо своїх дітей і з’їмо їх!