Спочатку був гіпертекст | Всі теґи

Міфи і казки бушменів. Історія про Гцонцемдіму, її матір та її чоловіка.

Гцонцемдіма жила разом зі своєю матір’ю і чоловіком. Вони відкочували, пожили там, а потім знову відкочували в інше місце і влаштували нове стійбище.

(більше…)

Міфи і казки бушменів. Про дочку Кагна і про те, як змії перетворилися на людей.

Дочка Кагна перетворилася на сузір’я Південного Хреста. Її батько лаяв її, і вона втекла, щоб померти, кинувшись у скопище кабу – змій. Змії були людьми, і їхній вождь одружився на ній. Вони їли зміїне м’ясо, але їй давали їсти м’ясо антилопи канна, тому що дитя Кагна не повинне їсти поганої їжі.

(більше…)

Чужі серед нас. Тихоходи.

Тихоходи.

Друге місце займають істоти, відомі як «водяні ведмеді» або тихоходи, на латині – Тардігради.

(більше…)

Лист Буррабуріаша, царя Вавилону, до фараона

(Початок не зберігся.)

Нібхурріріє, цареві Є[гипту] скажи: так говорить Буррабуріаш цар Кард[ун]іаша, твій брат. Я благополучний; ти, твій дім, твої жінки, твої сини, твої дочки, твоя країна, твої вельможі, твої коні, твої колісниці хай будуть дуже благополучні.

(більше…)

Страбон. Географія VII.4: Херсонес Таврійський (Крим)

Ось перешийок​, який відділяє те, що називається озером Сапра, від моря; вона має сорок стадій завширшки і утворює так званий Херсонес Таврійський, або Скіфський.

(більше…)

Валеріан Підмогильний. Іван Босий. Оповідання.

Люди його бачили часто. Він несподівано з’являвся в степу на шляху, чи вийшовши з-за могили, чи випроставшися з яру, високий, кремезний, без покриття, в лахміттях, що окривали його загрубіле тіло і груди, порослі густим волоссям, босоніж, рудий, із настовбурченою бородою й патлами, що падали йому на плечі і спину. А в руках у нього був кострубатий кийок, що він його стискував і торсав.

(більше…)

Василь Стефаник. Виводили з села.

Над заходом червона хмара закаменіла. Довкола неї заря обкинула свої біляві пасма, і подобала та хмара на закервавлену голову якогось святого. Із-за тої голови промикалися проміні сонця.

(більше…)

Валеріан Підмогильний. Історія пані Ївги. Оповідання.

З 1905 року, коли селяни вбили в маєткові її чоловіка, паві Ївга Нарчевська перебралась до міста.

(більше…)

Володимир Винниченко. Біля машини.

I

Південь. Сонце пече, наче підрядилося зробить за сьогодня з землі перепічку. Де не станеш, здається, круг тебе і згори і знизу пала якась велетенська піч і шугає безперестанку пекельним полум’ям. Дихати важко.

(більше…)

Богдан-Ігор Антонич. Весна.

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Очерет мені був за колиску…

 Очерет мені був за колиску;
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську…
Я люблю свій зажурений ліс…
Що там  тропіки,
                          що там пампаси? —
Загляніть-но у пущу до нас!..
Я оддав би за неї одразу

(більше…)