Перейти до вмісту

Женева | Швейцарія

    Квітковий годинник. Женева, Швейцарія.


    Женева завжди дивує туристів чудовими пам’ятками архітектури та музеями, але все ж однією з найбільших дивовиж цього міста, його візитною карткою залишається знаменитий квітковий годинник.

    Англійський парк, де знаходиться ця пам’ятка, туристи, що відвідують країну, завжди включають до списку обов’язкових екскурсій, і це не дивно, адже видовище по-справжньому чудове і навіть екзотичне.

    Поява квіткового годинника, як виявляється, була зовсім небезпідставною, бо ж саме він є символом, що втілює майстерність годинникарів. Такої думки дотримувалася міська влада, але ось автор ідеї цього пам’ятника – відомий шведський вчений Карл Лінней – у своєму 18-му сторіччі тлумачив мету і необхідність появи такого об’єкту дещо по-іншому. У створеній конструкції він бачив предмет, який повинен був допомогти студентам університету розібратися в біологічних ритмах рослин. Вчений кілька років присвятив вивченню таємниць флористики, перш ніж йому вдалося скомбінувати рослини таким чином, щоб вони радували своїм цвітінням протягом довгого часу.

    Над створенням квіткового годинника у Женеві довелося добре попрацювати садівникам, дизайнерам, флористам і, звичайно ж, годинникарям. Щоб було кому доглядати за квітами, при міському департаменті було навіть створено спеціальний відділ, співробітники якого відповідали за ці насадження. Догляд за квітковим годинником полягає у видаленні слабких рослин і негайній заміні їх на нові, а також у знищенні бур’янів.На циферблаті, що складається з восьми сфер, з приходом нового сезону змінюється колірна палітра. На оформлення великих і маленьких клумб знадобилося більше шести тисяч рослин.

    Все ж відвідувачів не менше цікавлять стрілки п’ятиметрового циферблата, а точніше – те, що змушує їх рухатися. Виявляється, все просто – в рух їх приводить електронний механізм, надійно захований у землі. До речі, секундна стрілка цього годинника є найбільшою в світі.

    Женевський квітковий годинник, виготовлений в 1955 році, не можна назвати першим у світі, бо ж мав він численних попередників. Та як би там не було, але на сьогодні цей годинник, який об’єднав елементи дизайну та садівництва, є справжнім символом годинникової промисловості Швейцарії.

    Женева, Швейцарія.


    За кілька кроків від старовинних храмів та кількасотлітніх кварталів з їхніми неодмінними вуличними кафе – набережна Женевського озера. Тихо гойдаються на хвилях або спочивають на стапелях човни та яхти, плавають лебеді й качки, прямо з чистої, прозорої водної гладіні потужним гейзером б’ють угору одиночні струмені фонтанів…


    Старовинні храми, кількасотрічні квартали, вузенькі забруковані вулиці з поодинокими деревами, музеї – усе в Женеві дбайливо доглянуте й підтримуване.Численні вело- та мотостоянки свідчать про рівень екологічної свідомості багатих швейцарців – не автомобілем єдиним!…

    Женева, Швейцарія. Діти на мотузочку.


    На вулицях Женеви доволі рясно перехожих, поспішають трамваї, охочі можуть щось перекусити у вуличних кафе. А ось, очевидно, йде група женевських дитсадківців. Щоб не розбіглися – їх отак зібрали на мотузочку. Зручно)

    Женева, Швейцарія. Женевське Озеро.


    Женевське озеро — прісноводне озеро на кордоні Швейцарії та Франції, у міжгірській западині між Альпами та горами Юра. Друге за площею прісноводе озеро в Центральній Європі (після Балатону). 60 % його перебуває під юрисдикцією Швейцарії (кантони Во, Женева і Вале) і 40 % — Франції. Улоговина озера сформована льодовиком. Озеро умовно поділяють на три частини: Високе Озеро (східна частина від впадіння Рони до лінії Меєрі-Ріва), Велике Озеро (найбільш широка його частина) та Мале Озеро (звуження у південно-західній частині від лінії Івуар-Пранжен до витоку Рони в Женеві).

    Собор Святого Петра. Женева, Швейцарія.


    Собор Святого Петра — кальвіністський кафедральний собор у Женеві, одна з головних женевських історико-архітектурних пам’яток.

    Християнські храми і баптистерій на місці сучасного собору існували ще з IV століття. Будівництво власне споруди собору розпочалося 1160 року і тривало приблизно півтора століття. Розпочатий у романському стилі, пізніше храм набув готичних рис. Надалі будівля та інтер’єри собору постійно доповнювалися новими елементами. Так, у 1406 році була добудована каплиця Маккавеїв. У 1441 році північна стінка нефу була серйозно пошкоджена, і лише до 1449 року її відбудували. У середині XVIII століття був зведений храмовий фасад — із греко-римськими колонами у неокласичному стилі. Таким чином, сучасний собор Святого Петра поєднує у собі більшість європейських архітектурних стилів.

    Женевський собор Святого Петра є однією з перших церков кальвінізму, адже від 1535 року він був реформаторським, що в тому числі відбилося на суворішій архітектурі нових елементів будівлі.