Перейти до вмісту

Міфи і казки бушменів | Історія про старшу сестру-пітона та молодшу сестру-шакала

    Старша сестра, пітон, була вагітна. Одного ранку вона разом зі своєю молодшою ​​сестрою, шакалом, вирушила по воду. У ті часи люди пили воду із джерела у скелях, і вони вирушили туди, щоб набрати води. А біля водойми було дерево нга, повне стиглих плодів.

    Сестра-пітон сказала:

    – Піднімайся на дерево і потряси оту гілку, щоб ми могли поїсти нга.

    Але сестра-шакал відмовилась:

    – У-у! – сказала вона. – Піднімайся сама, старша сестро, натруси плодів, і ми поїмо.

    І ось старшій сестрі довелося самій підніматися на дерево. А вона була вагітною й важкою. Піднявшись на дерево, вона дісталася до гілки, яку хотіла обтрясти. Але вона незручно вхопилася за гілку і шубовснула у воду. Вона опинилася в джерелі. Вона намагалася вибратись звідти, але береги були надто круті. Їй довелося залишитися в джерелі. І вона народила там.

    Рідні чоловіка сестри-пітона побачили, як зверху, від джерела, біжить сестра-шакал. У неї була смішна вихляста хода. Родичі сиділи і дивилися, як вона входить до стійбища.

    – Гей! – сказали вони.– А де ж наша красуня-невістка? Сестра-шакал повернулася одна. А ми вважали, що наша невістка відправилася до джерела разом з нею. Що ж вона зробила зі своєю старшою сестрою?

    Коли сестра-шакал підійшла до того місця, де вони сиділи, родичі взяли пензлик для їжі і мазнули ним по її обличчю. Так вони зазвичай робили для старшої сестри-пітона – мазнуть пензликом, умоченим у жир, по її обличчю, щоб воно стало гладеньким та блискучим.

    Але сестра-шакал не зрозуміла, для чого це робиться: “Жир! Жир! Жир стікає по моєму обличчю!” – закричала вона і стала пити цей жир.

    Люди сказали:

    – Ми мали рацію – ти дійсно не наша невістка! Що ти з нею зробила? На що ти розраховувала, повернувшись без неї і прикинувшись, ніби ти – прекрасний пітон?!

    Ну а поки все це відбувалося, корі-дрохва, чоловік сестри-пітона, був на полюванні. Коли він прийшов додому, то побачив сестру-шакала і запитав:

    – Де моя дружина?

    Адже сестра-шакал нічого не сказала людям про те, як сестра-пітон упала в джерело. Вона все мовчала.

    Поки сестра-шакал ходила від багаття до багаття, корі пішов приготувати постіль. Він узяв голки дикобраза і встромив їх сторчака у пісок, під постіллю із шкури, приготованою для сестри-шакала. Коли сестра-шакал вляглася спати, голки вп’ялися їй у ребра. Вони наскрізь проткнули її шкуру.

    – Гей! – закричала сестра-шакал.– Заберіть ці шипи!

    Але корі прикинувся, що він не чує. Нарешті сестра-шакал замовкла. Голки дикобраза вбили її. Вона померла і так залишилася лежати в хатині.

    Вранці корі встав і пішов.

    Маленькій сестричці шакала її бабуся сказала:

    – Піди подивись, що з твоєю сестрою. Може, вона не виходить з хатини тому, що стала дорослою? Чому вона досі спить?

    Маленька дівчинка побігла подивитися. Сестра-шакал померла, і з її заднього проходу стирчали насіння нга.

    Маленька дівчинка побачила це і закричала своєї бабусі:

    – Бабусю! Насіння нга, насіння засохли, засохли в заду старшої сестри, в заду!

    Бабуся закричала їй у відповідь:

    – Онучко! Ти що, сказала, щоб я принесла фартух зрілості і пов’язала його їй?

    Внучка похитала головою і закричала голосніше:

    – У-у! Старша сестра померла вночі, і насіння нга засохли у неї в заду, в заду!

    – Ти так говориш, щоб я принесла для неї фартух зрілості і зав’язала його їй?

    Ну, ось так вони й кричали одна одній деякий час.

    Маленька дівчинка знову закричала:

    – Насіння нга, насіння засохли, засохли в заду, в заду старшої сестри!

    Зрештою стара жінка прийшла подивитися. На той час внучка обламала нга, що стирчали з заднього проходу її сестри. Бабуся підійшла і сказала: “О! Твоя сестра померла?” – а потім вони обидві її з’їли.

    Тим часом корі пішов, щоб зібрати разом усіх тварин. Він покликав жирафу, слона, орікса – всіх тварин. Вони всі разом рушили до джерела. Один за одним вони стали опускати в джерело ноги. Але їхні ноги були недостатньо довгими – вони діставали ними тільки до середини. Антилопа канна засунула туди свою ногу. Але не дотяглася до дна. Підійшов орікс і засунув туди свою ногу. Але й він не дотягнувся до дна. Гну засунув у джерело ногу, але не зміг дістати до дна. Всі тварини: антилопи куду, кам’яний козел, дукер, черепахи – всі спробували дотягнутися до пітона, але в них були недостатньо довгі ноги.

    – Кого ж мені покликати на допомогу? – запитав корі-дрохва.

    – Поклич жирафу, – запропонував хтось.

    – Так, я покличу її.

    Жирафа вийшла вперед і засунула у воду ногу. Ну а сестра-пітон, дружина корі, вже народила там, у воді. Її дитина була з нею, і вони лежали разом на дні джерела. Жирафа засунула туди свою ногу і стала нишпорити нею по дну.

    Вона сказала чоловікові сестри-пітона:

    – У неї на спині дитина. Вона народила і лежить там, унизу, разом зі своєю дитиною. Я намацала їх обох.

    Тоді корі послав до стійбища за циновками, щоб постелити їх на землю. Принесли циновки і виклали ними весь шлях від джерела до стійбища. Жирафа знову засунула до води ногу. Вона витягла сестру-пітона та дитину. Вони обоє пішли і сіли на циновку.

    Потім прийшли родичі чоловіка сестри-пітона, щоб відвести її додому, до себе у стійбище. Вони всі обіймали її, радіючи.

    – Ось наша дорога невістка, яку ми стільки шукали! Ось вона, це, звичайно, вона!

    Потім корі, його дружина та дитина поволі рушили додому розстеленими циновками.

    Ось що розповіли мені старі. Вони розповідали, а я слухав. До чого мені брехати?!