Дочка Кагна перетворилася на сузір’я Південного Хреста. Її батько лаяв її, і вона втекла, щоб померти, кинувшись у скопище кабу – змій. Змії були людьми, і їхній вождь одружився на ній. Вони їли зміїне м’ясо, але їй давали їсти м’ясо антилопи канна, тому що дитя Кагна не повинне їсти поганої їжі.

Кагн завжди знав усе, що відбувається далеко від нього, і він послав Когаца привести свою дочку назад. І ось Когац відправився разом з іншими юнаками, а Кагн дав йому з собою свій зуб, щоб зробити його могутнім.

Коли змії побачили, що наближається Когац разом зі своїми людьми, вони розсердилися і стали ховати голови, але їхній вождь сказав:

– Ви не повинні сердитися, вони йдуть до своєї дитини.

І ось змії вирушили на полювання, а сестра Когаца дала йому м’яса. Юнаки веліли їй передати чоловікові, що вони прийшли за нею. Вона зібрала їжі в дорогу, і наступного ранку вони разом з нею пішли. З обережності вони обв’язали тіла очеретом. Три змії кинулися за ними навздогін. Ці змії спробували вжалити їх, але жалили очерет. Вони пробували бити їх, але потрапляли по очерету. Тоді вони стали кидати в них піском, щоб піднявся вітер і загнав їх у воду, – але їм нічого не вдавалося. Змії не знали, що у Когаца був зуб Кагна!

Діти, які залишалися вдома, юнаки, які були разом з вождем змій, – усі знали, що коли повернуться ці три змії, то всю країну заллє водою. І тому вони почали зводити високий поміст із верболозу, а коли чоловіки повернулись, жінки-змії взяли і кинули їх у воду. І вода піднялася вище гір, але вождь та юнаки врятувалися на високому помості.

І Кагн послав до них Когаца, щоб він перетворив їх на людей. І він звелів їм лягти і вдарив їх своєю палицею, і, як тільки він бив когось із них, зі зміїної шкіри виходила людина, а шкіра залишалася на землі. Когац збризкував зміїну шкіру чудесним зіллям канна, і змії ставали людьми.