Це розповідь про левів і страусів.

В ті часи леви і страуси були людьми.

Якось леви змовилися всі разом обдурити страуса.

І леви говорили:

– Як би нам обдурити страуса?

Один з них сказав:

– Нехай жінки влаштують гру Гебб-гу, і тоді ми побачимо, як вони поведуть себе, – чи будуть вони, як завжди, захоплюватися тільки страусом. І ми побачимо, що буде робити страус.

А інший лев запитав:

– Як це виходить, що крики страуса такі красиві?

Йому відповіли:

– Страус кричить легенями, тому він видає гортанні низькі звуки, а ти кричиш ротом, тому у тебе не виходить такого красивого крику.

Тоді один з левів запропонував:

– Потрібно влаштувати гру Гебб-гу і вбити страуса. Ми виймемо його легені, з’їмо їх і тоді зможемо кричати, як страус.

І леви сказали жінкам:

– Влаштуйте-но гру Гебб-гу!

Їм хотілося послухати, чи дійсно страуси так чудово кричать.

І ось жінки влаштували гру, і леви почали кричати. А страус був ще у себе вдома.

Лев кричить, а жінки стоять і дивляться на нього, вони не плещуть у долоні, тому що їм не подобається, як кричить лев, – він кричить некрасиво.

Але ось показався страус і почав кричати ще здалеку.

І жінки вигукнули:

– От якби лев кричав так само! А то ж він кричить так, ніби у нього в роті його хвіст. А у страуса звучний голос.

Тоді один з левів сказав іншим:

– Ну ось, бачите, як жінки ставляться до страуса! Тільки страус подобається їм – адже у нього такий солодкий голос. Жінки захоплюються тільки ним одним!

І інший лев дуже розсердився – через те, що страус був єдиним, хто подобався жінкам. Він зробив вигляд, що збирається піти, а сам кинувся і став дряпати Гати-ту страуса, він дряпав і рвав його.

– Це і є те, що звучить так красиво?! – вигукнув він і став бити ногою по Гати-ту страуса.

Але страус швидко повернувся і став дряпати його Тсванг-ту, примовляючи:

– Це і є тією самою людиною, що розгнівалась на мене, а це її Тсванг-ту? Вона розсердилась тому, що вона з тих, хто тримає в роті свій хвіст, коли кричить. А жінкам не подобається, як вона кричить, і вони не хвалять її. Тому-то жінки і не хочуть влаштовувати для неї Гебб-гу, жінки відчувають, що вона не вміє кричати так, як я.

Через те, що страус копав лева, його кіготь зламався. А рубець на його Гати-ту – слід пазурів лева. Саме відтоді у страусів з’явилися такі рубці.

Під час Гебб-гу леву не вдалося вбити страуса, але потім він все ж убив і з’їв його. І відтоді лев став полювати на страусів.

Люди похилого віку розповідають, що, коли лев вб’є страуса, його дуже важко відігнати від здобичі. Він не йде, навіть якщо його проганяють, і люди за це на нього сердяться.

Коли мій дідусь розповідав нам, маленьким дітям, цю історію про левів і страусів, він говорив, що ми повинні робити так само, як вчинив лев у ті давні часи, убивши страуса: він з’їв легені страуса, бо хотів навчитися кричати, як страус, видаючи такі ж звуки. Тому лев з’їв його легені.

Мій дідусь також давав нам їсти легені страуса, щоб ми могли бути схожі на страуса, а ми запитували, чи не можна зварити їх. Але дідусь говорив, що легені страуса не можна готувати, тому ми їли їх сирими.
Адже якщо їсти легені страуса приготованими, то не зможеш кричати, подібно до страуса.

І ще наш дідусь говорив нам, що легені страуса не можна жувати, їх треба ковтати цілими. Якщо жувати легені страуса, то не зможеш кричати так, як страус.

І наш дідусь говорив нам:

– Підійдіть і станьте навколо, а я буду відрізати шматки від легенів страуса і давати їх вам, щоб ви ковтали їх.

А ми говорили:

– Дідусю! Ми не хочемо їсти легені страуса сирими!

І ось після цього дідусь розповів нам цю історію. Він питав нас, чи не хочемо ми бути схожими на лева, який за старих часів так розгнівався на страуса через його красивий крик.

І з нами може бути так само, якщо ми почуємо, як наші товариші красиво кричать.

Ми б розсердилися на наших товаришів, якби почули, що вони співають красиво.