Перейти до вмісту

Міфи і казки бушменів | Про те, як один чоловік виявив у печері сплячого лева

    Ось яка історія трапилася у давні часи з одним чоловіком. Якось в дорозі його застала ніч, до того ж пішов дощ, і він вирішив переночувати в якій-небудь печері.

    А дощ наслав на нього лев, який мешкав у тих краях, для того, щоб його зловити: адже цей чоловік не знав, з якого боку його дім, і в темряві міг пройти мимо нього, потрапити до незнайомого місця, і тоді лев зміг би його схопити.

    Було зовсім темно, і чоловік пробирався через чагарник, не розбираючи дороги. Він не міг знайти у темряві свій дім і подумав: “Я повинен постаратися розшукати якусь печеру, щоб сховатися там від дощу і перечекати до ранку, а вранці я зможу відшукати дорогу додому”.

    Але лев першим прибіг до печери і вже очікував там на цього чоловіка. Він добряче змок на дощі і, посидівши трохи в печері, пригрівся та й заснув, хоча збирався підстерегти чоловіка і схопити його, як тільки він увійде до печери у пошуках притулку. Лев збирався так вчинити, але заснув міцним сном.

    І коли він заснув, прийшов цей чоловік. Увійшовши до печери, він почув чиєсь дихання і подумав: “Невже в печері люди? Може, люди сховалися в печері – і я чую їхнє дихання?”.

    Та потім він подумав: “Але якщо це люди, чому тоді вони не розмовляють? Можливо, вони заснули і тому не пробують заговорити зі мною?”. І він вирішив: “Я не стану кликати їх – адже я не знаю, чи дійсно це люди. Спочатку я обережно обмацаю їх руками, щоб переконатися в тому, що це люди. Адже якщо я їх гукну, то розбуджу їх, а це можуть виявитися зовсім не люди”.

    Він став нишпорити в темряві руками і відчув щось вкрите шерстю. Тоді він тихенько підійшов ближче і знову став обмацувати, і зрозумів, що це лев спить у печері. Він обережно відступив назад, повернувся і навшпиньки вийшов.

    Відійшовши трохи, чоловік кинувся бігти, бо боявся, що лев відчув його запах, поки він ходив навколо і обмацував його, і кинеться за ним.

    Дійсно, незабаром він почув гарчання – це лев відчув уві сні запах людини. Поки він спав, його ніс вловив запах людини – такий сильний, ніби людина знаходиться поруч, і лев кинувся і загарчав.
    Він відчував, що людина десь тут, і став нишпорити по печері в пошуках цієї людини.

    Почувши, як лев заревів, чоловік вигукнув:

    – Він гарчить так, наче відчув мій запах!

    – Так, – сказав він сам собі, – чуєш, яке гарчання лунає з печери? Лев гарчить так, ніби його розбудив мій запах, він гарчить так, ніби він нишпорить там, у печері, розшукуючи мене.

    І тоді чоловік вирішив, що він не стане зараз розшукувати свій дім, а побіжить ще куди-небудь – адже лев буде його вистежувати. А коли розвидниться – якщо, звичайно, лев не вб’є його до тієї пори, – тоді вранці він відшукає свій дім.

    Зайнялося на світ, а чоловік усе біг, чуючи, як лев женеться за ним. На бігу він зауважив вдалині вогонь, який розпалили якісь люди, щоб зігрітися. І він подумав: “Я побіжу он до того багаття, я повинен дістатися до людей, які розклали вогнище, і провести з ними ніч”.

    Але тут же він сказав собі:

    – Згадай, як наші батьки говорили, що іноді вночі очі лева можна прийняти за вогонь! Треба переконатися спочатку, чи дійсно це вогонь горить там.

    Чоловік підбіг ближче, поглянув і побачив, що біля вогню лежать люди. Він вирішив: “Я піду до них, здається, це дійсно люди”.

    І він прийшов до них. Він розповів про все людям:

    – Ви знаєте, я ледь не загинув цієї ночі! Але сталося так, що лев спав, тому-то ви й бачите мене перед собою! Адже якби він не спав, ви б мене не побачили. Я вирішив сховатися в печері, але прийшов лев і підстерігав мене там. А я не знав, що у печері лев. Я збирався відшукати сухе місце і розташуватися в печері. Але, увійшовши в печеру, я раптом почув звуки, що нагадували чиєсь дихання. Спочатку я подумав, що це люди вирішили перечекати дощ у печері, але я прислухався і подумав, що не схоже, що це дихає людина. І я вирішив обмацати це місце, перш ніж розташуватися там зі своїми речами. Тримаючи свої речі, я став обережно пробиратися навпомацки. Я відчув, що торкаю чиюсь шерсть, що це лев спить там у печері. Переконавшись, що це лев, я обережно повернув назад.

    Потім він запитав цих людей: чи не чують вони, як лев нишпорить довкола? Тепер потрібно стежити, чи не з’явиться лев, адже він обов’язково прийде, як тільки вистежить його.

    І ось вони почули, як прийшов лев. Лев запитав, де той чоловік, який приходив до печери, – він чує, що його слід обривається біля цього будинку. Схоже на те, що він переховується у цьому будинку. Хотів би він його побачити, щоб дістатися до нього і схопити.

    Лев все ще бродив навколо будинку і грізно гарчав, поки не настав день. Коли стало ясно, лев пішов. Адже зійшло сонце, і тепер люди могли його бачити, а лев не любить показуватися людям серед білого дня.