Вовк пішов до дівчини. Він прибіг і став до неї залицятися, а потім повернувся додому. Тим часом до цієї дівчини прийшов шакал, і він також почав до неї залицятися.
Але дівчина сказала:
– Мій коханий – вовк! Я не можу прийняти твої залицяння. Ми, мій коханий і я, дали один одному слово, і я не приймаю твої залицяння.
А шакал каже:
– Твій вовк – кінь мого батька!
– Це неправда! – відповідає дівчина.
– Я доведу тобі це! Ось побачиш! – сказав шакал їй у відповідь.
– Побачимо, – сказала дівчина.
Шакал пішов до себе додому, до своєї хатини. Вовк повернувся до дівчини.
– Так ти кінь! – сказала йому дівчина.
– Хто це сказав? – запитав вовк.
– Так говорить шакал, – відповіла дівчина.
– Але це неправда! – наполягав вовк.
– Ні, правда! – повторювала дівчина.
– Ну що ж, я піду, я піду до шакала! – сказав вовк.
Побачивши шакала, вовк запитав:
– Що це таке?! Що це таке?! Хто сказав, що я кінь?
– Так, дійсно, хто це говорить?! – запитав шакал.
– Мені сказала про це дівчина, – відповів вовк.
– Йдемо. Йдемо разом, і я запитаю дівчину, – запропонував шакал.
Вовк погодився:
– Давай підемо до дівчини!
І вони удвох пустилися навскач по дорозі.
Але раптом шакал вигукнув:
– Я захворів!
– Давай я тебе понесу, – запропонував вовк.– Підійди і забирайся до мене на спину!
– Дай мені вудила, – сказав шакал.– Я тебе загнуздаю!
– Ну що ж, давай одягай вуздечку!
– Я так і зроблю!
– Вдінь вудила мені в пащу! – каже вовк.
– А тепер тримай повіддя, треба їх прив’язати! – сказав шакал.
– Так, зав’яжи їх!
І ось вовк з шакалом на спині поскакав. Вони дісталися до дівчини. А дівчина вийшла з своєї хатини – подивитися, хто там. Але вовк, як тільки її побачив, тут же кинувся щодуху геть.
Так дівчина дісталася шакалу.