Перейти до вмісту

О де ви, милі серцю покритки…

    О де ви, милі серцю покритки
    та ніжні тонкосльозі байстрюки?
    гукаю в небо відчайдушним покриком
    і роззираюся довкола з-під руки.

    Нема. Нема. Невже повимирали ви,
    неначе пресловутий динозавр?
    Пішли на дно та обросли коралами –
    Лук’ян Гервасій Опанас Назар

    Параска Домна Феодора та Горпина?
    Порозтавали мов торішній сніг.
    Вже не писатиме про вас чудових книг
    новий Шевченко… Часу безупинно

    кружляє колесо – й раптовий рекетир
    посаду обіймає робінгуда.
    За димними стовпами ходять люди,
    але червоні хвилі розкотить

    новітньому пророку не під силу.
    Програма оголошує прогноз.
    ‘Веселка’ видає ‘Спінет і Силос’.
    Хому читають (але це здалось).

    І тільки по зусиллі нелюдськім,
    чи з перепою дуже гидко стане:
    в обличчі Джорджа бачиться Яким
    і за повії абрисом м’яким

    ввижається ‘малюточка Оксана’.

    Хома Чорний Киянин