Предки бушменів вийшли з діри в землі серед коренів величезного дерева, що покривали країну. Слідом за людьми одразу ж вийшли натовпи різноманітних тварин – деякі по двоє, по троє і четверо, а інші – стадами.

І всі вони у поспіху пхали, штовхали і тиснули одне одного. У міру того, як вони виходили, натовп ставав усе густішим та щільнішим, і нарешті натовпи тварин стали виходити не лише з-під коріння, але й із гілок. Коли сонце сіло, нові тварини більше не з’являлися. Ті ж, які вийшли, залишалися під великим деревом та навколо нього. Тварини були наділені даром мови.

Коли настала ніч, людям, які сиділи під деревом, було сказано, щоб цієї ночі, до сходу сонця, вони не розводили багаття. І довгий час вони так і просиділи там, а тварини мирно спали навколо. Але ось людям стало дуже холодно, і вони спробували запалити вогонь, не зважаючи на попередження. Тут же тварини з жахом схопилися і кинулись до гір і на рівнини, втративши від страху дар мови. Відтоді вони завжди тікають від людини.

Тільки дуже мало тварин залишилося, і вони стали домашніми. Але велика родина тварин розпалася і ніколи більше не може бути возз’єднана.