Перейти до вмісту

Рубаї

    Душа моя мені чужою стала,
    А мисль моя мені бідою стала.
    Не вславиться могутністю халіф.
    Чия країна вся — золою стала.

    Біжить газель — тікає від погоні,
    В бігу долають перепони коні.
    А час біжить — побачити пісок
    На місці міст, палаців, пишних тронів.
    Ця чаша всесвіту, наповнена красою,
    Утіху нам дає, хоч дихав журбою:
    Безповоротно «вчора» відійшло,
    Та «нині» залишається зі мною.

    ***

    В моєму серці заятріла рана,
    Воно тріпоче жайвором відрана.
    Я весь розпався на дрібні шматки:
    Мабуть, пішла до іншого кохана.
    Убогі мудреці високочолі
    Роздумують над присудами долі.
    А ті, у кого голови пусті,
    Збивають грошики собі поволі.
    Мені самотність ближча, ніж юрма,
    Мені палац володаря — тюрма.

    Румі