«…ті, що відають ринками, в середньому місяці кожної пори року встановлюють вищі, середні й нижчі ціни на товари, якими вони відають. Кожний з них проводить вирівняні ціни на своєму ринку, не втручаючись в інші області.

Коли п’ять сортів зерна, полотно, шовкові тканини, пряжа й інші товари, широко вживані народом, залишаться непроданими, чиновник, що відає ними, не допускає зниження ціни, купуючи їх по основній ціні, вияснившії їх справжню вартість. Якщо ціна на товари підніметься навіть на один цянь, то він продаватиме їх народові по середніх цінах.

Якщо ціна товарів нижча за середню, він дозволяє народові провадити обмін один з одним, щоб запобігти їх нагромадженню і подорожчанню.

Якщо в народу немає коштів для жертвоприношення або для похорону, то казна видає позику без процентів із податкових сум від торговців і ремісників. Позика на жертвоприношення видається не більш як на десять днів, на похорон — не більш як на три місяці. Коли хто-небудь з народу впаде в нужду і захоче одержати позику, щоб поправити справи, то її може одержати кожний.

Крім коштів, потрібних на його утримання, з решти суми береться процент, що не перевищує десяти на рік…»

«…і тоді землероби і купці залишились без занять, продовольство і товари зникли, народ плакав на ринках і шляхах. Неможливо було полічити засуджених із знаті, служилих людей і простого народу за продаж полів, рабів і виплавку монети…»

«…через три роки (12 р. н. е.) імператор видав указ: царські поля, передані на кормління, і приватнозалежні (раби) можуть продаватись і купуватись без обмеження законом…»