І
ОБМИЙТЕСЬ, СТАНЬТЕ ЧИСТИМИ,
Одкиньте далеко ледачі вчинки ваші з-перед очей моїх;
Перестаньте чинити зло,
Навчітесь чинити добро, шукайте правди,
Рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову;
А тоді прийдіть — і розсудимось; говорить Господь:
«Коли б гріхи ваші були, як багряниця,—
Я, мов сніг, їх убілю;
Коли б, як кармазин, були червоні,—
Обмию їх, як вовну!
Схочете слухняним робом у мене ходити,—
Буде вас земля усяким благом наділяти;
Затнетеся ж, опір ставивши,— тоді меч пожере вас»,—
Се уста Господні говорять!
О, як же розопсотилась столиця,
Колись така вірна й повна правого суду!
Справедливість давно в ній панувала,
Тепер — душогубці.
Срібло твоє жужелицею стало,
Вино твоє розпущене водою;
Князі твої — проступники й спільники злодіїв,
На гостинці ласі, користі шукають;
Сиротам нема в них оборони,
А справа вдовиці до них не доходить.
II
Станеться в останні часи,
Що над усі гори гора Господня вознесеться,
І підійметься понад горби,
І поспішать до неї всі народи.
І підійдуть многі народи й скажуть:
Ходіть, вийдемо на гору Господню,
В дім Бога Якового,
А він покаже нам свої дороги,
Й будемо ходити стежками його,
Бо з Сіону вийде закон,
І СЛОВО ГОСПОДНЄ — 3 ЄРУСАЛИМУ.
І СУДИТИМЕ ВІН НАРОДИ,
І картатиме многих людей;
І перероблять мечі свої на лемеші,
А списи свої на серпи,
І не буде народ на народ меча підіймати,
Та й не буде більше вчитись воювати.
V
Горе вам, що наживаєте дім новий за домом,
Та прилучуєте поле до поля,
Так, що другим нема вже й місця,
Наче б ви одні поселені на землі.
Ув уші ж мені Господь Саваоф ось що промовляє:
«Многі доми оті опустіють,
А в палатах пишних не буде кому жити.
Десять паїв у винограднику дадуть барильце,
А гомер зерна насіння ледве вродить ефу».
Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв,
Та й до ночі розпалюють себе вином;
Арфа і гуслі, бубон і сопілка, та вино на їх бенкетах;
А на діла Господні вони й не спозирнуть,
І про вчинки рук його й не спогадають.
За те ж люд мій необачний попаде в неволю;
Значні в нього будуть голодувати,
Багачі ж його з спраги погибати.
За те й безодня розтворилась широко.
І без міри роззявила пащу свою,
І піде туди слава їх, і багатство їх,
І шум їх з усіма їх веселощами.
І похилиться людина, й смириться муж,
А горді спустять очі свої;
А Господь Саваоф вознесеться високо в тім суді,
І Бог святий покаже святість свою в справедливості.
І пастимуться вівці по своїй волі,
І чужі будуть кормитись
На позосталих по багачах буйних пасовищах.
Горе тим, що тягнуть за собою
Беззаконність шнурами марноти,
А ГРІХ — НЕНАЧЕ РЕМІННЯМ ВОЗОВИМ.
XI
І СУДИТИМЕ ВІН НЕ ЯК ОКО БАЧИТЬ,
І не як ухо чує, присуд видаватиме.
По справедливості судитиме вбогих,
А справи злиденних на землі по правді рішатиме.
Палицею слова ударить він землею,
І безбожного погубить уст своїх духом.
Справедливість буде в нього поясом чресел,
А правда — підперезом ребер у нього.
Тоді буде вовк укупі з ягнятком жити,
Барс — із козеням лежати;
Та й телятко, левчук і віл зможуть жити разом,
А мала дитина зможе їх пасти.
І ведмедиця, й корова вкупі пастись будуть,
А їх маленькі лежатимуть поруч,
Ба й лев соломою харчитись разом з волом буде;
І хлоп’ятко гратиметься над норою гаспида,
І дитина засуне руку свою у гніздо зміїне.
На всій святій горі в мене
Одні одним шкодити не будуть,
Бо земля так повна буде розумінням Бога,
Як водою море.
XIII
Наступає день Господень, день гніву палкого,
Щоб обернути землю в пустиню
Й вигубити грішників на ній.
Небесні зорі й світила не дають із себе світла;
Сонце, сходячи, темніє,
І місяць не світить світлом своїм.
Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня;
Зроблю кінець гордині пишних,
І впокорю надутих гнобителів.
Я вчиню так, що люди будуть дорожчі над золото чисте,
І мужі дорожчі над золото офірське.
Тим-то й потрясу небом,
І земля порушиться з свого місця
Від гніву палкого Господа Саваофа
В ДЕНЬ ПАЛАЮЧОГО ГНІВУ ЙОГО.
ТОДІ КОЖНИЙ — МОВ САРНА, ЩО ЗА НЕЮ ГОНЯТЬ,
Мов вівці, пустопаш лишені,—
Розбігнеться поміж народ свій,
Шукатиме сховища в землі своїй;
І Вавілон, царств окрасу, гордощі в халдеїв,
Повергне Бог у ніщо, як Содом і Гоморру.
Там осадник не осяде з роду та й до роду;
Ні араб шатра не розложить,
Ні пастух там із стадом не буде спочивати.
Ні! Звір’я пустинне буде його залягати,
А доми наповняться пугачами;
Житимуть там струсі, косматі мавпи скакатимуть.
Шакали витимуть у домівках їх,
І гієни по розкішних замках.
XXXII
Буде час, що на царстві сидітиме правий,
Та й князі його правитимуть по закону.
Кожен з них буде, мов затула од вітру
І захист в негоду,
Мов джерела води в пустині,
І тінь від високої скелі в землі безводній.
Очі видющих не будуть закриватись,
І уші слухаючих будуть уважні.
І серце легкодушних вмітиме розважати,
І недорікі язики говоритимуть ясно.
Безглуздого не будуть тоді величати поважним,
А про зрадливого не скажуть, що він чесний.
Ледар-бо безглуздий говорить безглуздо,
Та й серце його мислить про беззаконство,
Щоб поступати скрито, зневажати Господа,
Видерти хліб голодному
Та відоймити напій жаждущому.
У зрадливого діяльність пагубна:
Він задумує зраду,
Щоб погубити бідаху словом ложним,
Яке б не було його право!
Чесна ж людина про чесне гадає,
І ТВЕРДО СТОЇТЬ ПРИ ВСЬОМУ, ЩО ЧЕСНЕ.
XXXV
ВОЗВЕСЕЛИТЬСЯ ПУСТИНЯ Й СУХА ЗЕМЛЯ,
Возрадується країна безлюдна і зацвіте нарцисом;
Велично цвістиме й радітиме, буде веселитись-співати;
Красота Лівану буде їй дана, розкіш Кармеля й Сарону.
Підкріпляйте ов’ялі руки,
Додавайте сили колінам хитливим;
Скажіте млявим на душі:
«Будьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш;
Прийде помста, відплата від Бога;
Він прийде спасти вас».
Тоді прозрять очі в сліпих,
І уші в глухих відтворяться.
Тоді хромий підскочить, як олень,
А язик в німого піснею озветься;
Бо проторгнуться в пустині води, і в степу — потоки.
І обернеться безвіддя в озеро,
А земля прагнуща — в джерела водні;
На леговищах шакалів, де вони спочивали,
Буде рогіз та ситник зеленіти.
І постане там дорога,
А тая дорога назветься дорогою святою;
Не ходитиме шляхом тим ні один нечистий,—
Він їм одним буде служити;
Хто ходитиме тим шляхом, той не зблукається,
Хоча б і як був недоумний.
Лева там не буде, ні звір хижий на нього не ступить;
Ні, він там не знайдеться;
Ходити ним будуть — самі лиш спасенні.
Вернуться визволені Господом;
Із радісними піснями прийдуть на Сіон;
І радість вічна буде над головою в них;
Радощі й веселощі знайдуть вони,
А СМУТОК І ВОЗДИХАННЯ ВІД НИХ ВІДДАЛЯТЬСЯ.
