Так, сер, я можу Бугі !…

Ой у вишневому саду
Там соловейко щебетав
Додому я просилася
А ти мене все не пускав

Я іду багряним садом
Туман ляга на лист опалий
Тут колись ходили рядом
А навкруги весна буяла

Сидячи на рюкзаках біля річки Бистриця, Василь Сказків подарував нам незабутні мелодії на цимбалах, народжені серцем.

Олександр Бондаренко з міста Косів на Івано-Франківщині кожне сходження на гірську вершину відзначає тим, що грає на сопілці аркан.

Місто Луганськ. Театральна площа. 1995 рік.

Якщо ти передумаєш,
Я перша в черзі.
Любий, я все ще вільна,
Не пропусти зі мною шанс!
Якщо я тобі потрібна, дай мені знати, будь поруч,
Якщо тобі нема куди податися, якщо тобі погано.

Майстри із карпатського села Космач зберігають і відтворюють давнє мистецтво та ремесла гуцулів. Тут і досі вручну тчуть запаски та роблять постоли. За цими та іншими виробами сюди приїздять з різних регіонів України та замовляють з-за кордону.

Ще раз поглянути на тебе,
З тобою стрінутись ще раз,
У вечір, як зірки засяють в небі,
В осінній вечір, як тільки день погас.

Пісня Богдана Весоловського, українсько-канадського композитора 20-30 рр.

Зорі, як очі, дивляться скрізь на нас.
Серце не хоче, щоб промайнув цей час.
Хай в цю хвилину піснею лине
Понад землею радість моя.