Вікторія-Фолс (локальні назви: Мосі-оа-Тунья (Lozi) — «Дим, що гримить»; Шунгу Намутитіма (Tonga) — «Кипляча вода») — це одна з найбільших і найвідоміших водоспадів у світі. Вона розташована на річці Замбезі, на кордоні між Замбією та Зімбабве, і відома не тільки своїми розмірами, а й високою біорізноманітністю навколишньої флори та фауни, що робить її важливим природним об’єктом.
Ширина водоспаду Вікторія-Фолс становить 1 708 метрів (5 604 футів), що робить його одним із найбільших водоспадів у світі за шириною. Висота водоспаду — близько 108 метрів (354 фути). Вода, що падає з такої висоти, створює вражаючий туман, який видно на великій відстані, а шум падіння води схожий на грім, що додатково підсилює враження від цього природного явища. Це явище також пояснює місцеву назву Мосі-оа-Тунья — «Дим, що гримить».
Навколо водоспаду розташовані екосистеми, багаті на різноманітні види рослин і тварин. Ці екосистеми мають велике значення для регіону і є важливими для збереження біорізноманіття.
Хоча водоспад був відомий місцевим африканським народам протягом століть, першим європейцем, який зафіксував його, був шотландський місіонер Давид Лівінгстон. Він відвідав водоспад 16 листопада 1855 року та назвав його на честь Королеви Вікторії. Однак місцеві назви, такі як Мосі-оа-Тунья та Сеонго (або Чонгве), що означають «Місце Райдужної» через постійний туман, існували вже століттями серед корінних народів.
Подорож Давида Лівінгстона до водоспаду стала важливою віхою в історії європейських досліджень Африки. Хоча європейські географи мали певні відомості про водоспад до Лівінгстона, саме його документування і популяризація цього природного об’єкта дозволили світу дізнатися про це диво природи.
З середини 20-го століття Вікторія-Фолс стала однією з основних туристичних атракцій. І Замбія, і Зімбабве створили національні парки навколо водоспаду, що дозволяє туристам з різних куточків світу відвідати це диво природи. На території Національного парку Мосі-оа-Тунья в Замбії та Національного парку Вікторія-Фолс в Зімбабве є численні туристичні зручності для огляду водоспаду, а також різноманітні активності, як-от банджі-джампінг, рафтинг і пішохідні екскурсії.
Однак Вікторія-Фолс також стикається з проблемами, пов’язаними з змінами клімату. Дослідження, проведені в кінці 2010-х років, вказують на те, що зміни в опадах через кліматичні зміни можуть вплинути на потік річки Замбезі, що, в свою чергу, змінить вигляд і інтенсивність водоспаду в майбутньому.
Давид Лівінгстон назвав водоспад на честь Королеви Вікторії, хоча ця назва не є єдиною, яка використовується для позначення цього місця. Місцеві назви, такі як Мосі-оа-Тунья («Дим, що гримить»), й досі активно використовуються серед корінних народів. ЮНЕСКО офіційно визнає обидві назви — як європейську, так і місцеву. Лівінгстон також записав старішу назву — Сеонго або Чонгве, що означає «Місце Райдужної» через постійний туман, що утворюється від водоспаду.
Вікторія-Фолс є не тільки природним чудом, а й символом краси і вразливості природи. Як об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, він охороняється, але також є важливим туристичним напрямом. Водоспад продовжує привертати мільйони відвідувачів щороку, даючи можливість побачити одне з найвеличніших природних явищ у світі.