Ізяслав на цих фото не був просто містом. Він був пам’яттю, живим організмом, який дихає крізь камінь і воду, крізь світло й тіні. Коли дивишся на ці знімки, відчуваєш, що місто тихо шепоче: «Я пам’ятаю всіх, хто пройшов моїми вулицями. І ти теж залишиш тут частину себе».

Дещо інше: