Корі-дрохва був дуже жирним. Жир висів у нього під пахвами, і він живив ним вогонь, який там ховав. Корі-дрохва був найпершим з усіх тварин, у кого був вогонь.
Одного разу Гара виявив високо на дереві велику круглу грудку їстівної смоли.
Він сказав корі-дрохві:
– Простягни крило в той бік, де знаходиться смола, а я виберусь і заберу її.
Але коли корі-дрохва простяг своє крило, Гара зауважив, що у нього з-під пахв в’ється димок. І він побачив що там висить жир. Гара схопив корі-дрохву і пішов додому. Він підсмажив його і з’їв. Потім всі лягли спати.
Вранці Гара сказав корі-дрохві:
– Кілька днів тому я бачив онде багато смоли. Я зіштовхнув із дерева велику грудку смоли, але вона загубився в чагарнику. Я шукав її, але так і не знайшов. Підемо разом і заберемо її.
І ось вони пішли туди, де була смола.
Коли вони виявили, де вона, Гара сказав:
– Ану, давай, хто швидше схопить її!
І вони обидва стали пробиратися через кущі за смолою. Корі-дрохва стрибнув і схопив її. А Гара схопив кору-дрофу і відніс його до себе на стійбище, щоб зварити його.
Удома він зварив корі-дрофу і став пити його жир. Його жирні боки, живіт, його жирні крила – Гара все це з’їв.
Потім він вийшов із стійбища, пішов у кущі, і його пронесло там.
А тим часом, коли він ішов із стійбища, залишки корі-дрохви стали підстрибувати в горщику. Гара побіг назад подивитися, що там відбувається. Але потім йому знову довелося бігти в кущі, тому що у нього знову схопило живіт. Після полегшення він знову поспішив до горщика – подивитися, чи там ще корі-дрохва.
Він весь час бігав туди-сюди, а корі-дрохва все підстрибував у горщику. Нарешті він виліз із горщика і кинувся бігти.
Гара побіг за ним, але люди сказали:
– Вернися і візьми щось, щоб його вдарити! Вернись і візьми палицю, повернися і візьми палицю!
Гара побіг назад, як вони йому веліли, а корі-дрохва тим часом тікав в протилежному напрямку. Гара кинув йому услід палицю, але корі-дрохва полетів. Ну, а Гара залишився і тільки підстрибував на землі.