Сокальський район — колишній адміністративно-територіальний район України, розташований на північному заході Львівської області. Існував до адміністративної реформи 2020 року, коли його територію було включено до новоствореного Червоноградського району.
Район займав крайню північ Львівської області, межуючи на півночі з Іваничівським та на північному сході з Горохівським районами Волинської області, на сході — з Радехівським районом і містом Червоноградом, на південному сході — з Кам’янка-Бузьким, на півдні — з Жовківським районом. На заході район межував із Люблінським воєводством Республіки Польща.
Відстань від районного центру, міста Сокаль, до Львова становила 95 км залізницею і 78 км автотрасою.
Завдяки вигідному географічному положенню Сокальщина має важливе транспортне і геополітичне значення. Через район проходять залізнична колія та автотраса загальнодержавного значення Львів — Червоноград — Ковель, з відгалуженням до Берестя (Білорусь). Близькість до міжнародного кордону та розташування на осі Балтика — Чорне море надають району стратегічної ваги.
Клімат
Клімат району помірно континентальний, м’який і вологий. Характеризується відлигами взимку, частими опадами, високою хмарністю. Переміщення повітряних мас із заходу та рельєф пом’якшують континентальність клімату. Забруднення повітря, зокрема через терикони й відвали вугільної промисловості, частково впливає на місцевий мікроклімат.
Середні температури: січень — −4,2…−4,4 °C, липень — +18,0…+18,4 °C. Період із середньодобовою температурою понад +10 °C триває 155—160 днів. Середньорічна кількість опадів — 560—640 мм, переважно в теплий період року.
Внутрішні води
Район багатий на річки, стави й водосховища, більшість з яких належить до басейну Західного Бугу. Річки мають рівнинний характер, повільну течію (0,5—0,6 м/с), помірну глибину та ширину долин 0,5—2 км. Живлення — змішане, з переважанням снігового і дощового.
Найбільша річка — Західний Буг (довжина в межах району — 50 км), права притока Вісли. У межах району річка практично не замерзає через вплив теплих вод, які скидає Добротвірська ДРЕС.
Серед приток Західного Бугу:
- Рата (76 км) — тече через Великі Мости, Сілець, впадає в Буг біля Червонограда.
- Солокія, Варяжанка, Білий Стік, Свиня — інші малі притоки, що формують місцеву гідромережу.
У районі є водосховище поблизу сіл Теляж і Скоморох, а також ставки для розведення риби (зокрема, дзеркального коропа).
Ґрунти
Найпоширенішими є опідзолені чорноземи та сірі опідзолені ґрунти. У низинах (Мале Полісся) — дерново-підзолисті, лучно-болотяні й торфово-болотяні ґрунти. Найродючіші — чорноземи на підвищеннях, з вмістом гумусу 3,5—6 %, використовуються під ріллю.
Дерново-підзолисті та болотяні ґрунти потребують меліорації. Пісчані ґрунти мають слабку родючість і погану вологоутримувальну здатність. Для підвищення врожайності застосовують систематичне внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування та посіви сидератів (люпин).
Рослинність
Північ району належить до лісостепової зони, південь — до зони мішаних лісів. Лісистість — понад 25 %. На Волинській височині ростуть граб, дуб, береза, липа, на Малому Поліссі — сосна, ялина, осика.
У грабово-дубових лісах розвинений підлісок (ліщина, крушина) і багатий трав’яний покрив. У соснових лісах — переважають мохи, лишайники. Поширена болотяна рослинність (осока, сфагновий мох), а лучна — майже зникла внаслідок розорювання.
Адміністративно-територіальний устрій
До ліквідації району до його складу входили:
- 4 міські ради (Сокаль, Угнів, Белз, Великі Мости),
- 1 селищна рада (Жвирка),
- 32 сільські ради,
- 106 населених пунктів.
Адміністративний центр — місто Сокаль.
Пам’ятки архітектури
Район багатий на історико-архітектурні пам’ятки:
- Садиба Потоцьких (с. Тартаків, кінець XIX ст.)
- Палац Потоцьких (м. Червоноград, 1691)
- Церква св. Архистратига Михаїла (м. Сокаль, 1778)
- Костел святого Марка (с. Варяж, 1688—1693)
- Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (м. Угнів, 1642, 1695)
- Комплекс Василіанського монастиря (м. Червоноград, 1692—1767)
- Вежа у м. Белз (1606), П’ятницька церква, Домініканський монастир