«Важко сказати, що являє собою так звана чиста форма українського необароко.
З одного боку, оскільки необароко це відкрита форма (не лінуюся повторювати), вона не може мати ані чистих, ані «брудних» форм, з другого боку, оскільки необароко має достатньо закритий набір елементів, складання переліку яких ще попереду в нашого архітектурознавства, саме ці форми, що використовуються по черзі або ж за якимось принципом відбору, і уособлюють явище необароко ХХ–ХХІ століття шляхом маркування, означення, значеннєвого повідомлення тим, що було, про те, що має бути, аби не втратити самобутність». А. Пучков.