W45 / MADM (Medium Atomic Demolition Munition) — американська тактична ядерна система періоду Холодної війни, що являла собою переносний (у контейнері) підривний ядерний заряд малої та змінної потужності, призначений для інженерних диверсійних задач: знищення мостів, тунелів, портів, дамб і створення зон непрохідності на полі бою. Основою системи була ядерна боєголовка W45, інтегрована в комплекс MADM.

Історія розробки

Розробка W45 почалася наприкінці 1950-х років у Ліверморській національній лабораторії США (UCRL, нині Lawrence Livermore National Laboratory). Боєголовка була прийнята на озброєння у 1962 році.

Система MADM була створена як розвиток концепції «атомних інженерних боєприпасів» (Atomic Demolition Munitions), які передбачалося використовувати для:

  • руйнування критичної інфраструктури;
  • блокування транспортних коридорів;
  • уповільнення наступу противника.

Розгортання MADM відбувалося у період приблизно з 1962–1965 років і тривало до середини 1980-х.

Конструкція та компонування

MADM складався з кількох модулів:

  • ядерної боєголовки W45;
  • транспортно-захисного контейнера;
  • блоку кодування/блокування доступу;
  • системи ініціації підриву.

Комплекс був розроблений так, щоб його можна було:

  • транспортувати невеликою групою військових;
  • швидко встановлювати у підготовленій шахті або укритті;
  • активувати дистанційно або за таймером.

Ядерна боєголовка W45

W45 — універсальна американська ядерна боєголовка малої потужності, що використовувалася у кількох системах озброєння (зокрема ракети та артилерійські системи).

Основні характеристики:

  • діаметр: ~11,5 дюймів (292 мм)
  • довжина: ~27 дюймів (686 мм)
  • маса: близько 68 кг (150 lb)

Потужність (ядерний вихід)

W45 мала кілька варіантів потужності:

  • приблизно від 0,5 до 15 кілотонн у тротиловому еквіваленті

Це дозволяло адаптувати заряд під різні завдання:

  • мінімальні підриви інфраструктури;
  • середні тактичні руйнування;
  • масштабні інженерні бар’єри.

Принцип дії

W45 у складі MADM був підсиленим ядерним зарядом поділу (boosted fission device).

Основні способи ініціації:

  • таймер (до кількох тижнів затримки у концепції застосування);
  • радіосигнал;
  • дротове керування.

Система також мала:

  • захист від несанкціонованого доступу;
  • водозахищений корпус (у пізніх модифікаціях);
  • елементи електронного блокування (PAL у пізніх версіях).

Тактична концепція застосування

MADM належав до категорії тактичної ядерної інженерної зброї, яка передбачала застосування у безпосередній зоні бойових дій.

Основні сценарії:

  • руйнування мостів і переправ;
  • знищення тунелів і гірських проходів;
  • блокування ущелин і транспортних коридорів;
  • створення радіоактивних зон відчуження для стримування наступу.

Також розглядалося застосування:

  • у системі оборони Європи НАТО;
  • для уповільнення потенційного наступу країн Варшавського договору.

Тактичне розгортання

Доктрини США передбачали використання спеціальних інженерних груп, які могли:

  • доставляти заряд у тил противника;
  • встановлювати його у стратегічних точках;
  • залишати район до детонації.

MADM часто описується як «ядерна міна», хоча фактично це був керований інженерний комплекс.

Модифікації та версії

W45 у складі MADM проходила кілька модифікацій:

  • ранні версії без складних систем безпеки;
  • пізні модифікації з водозахистом і електронним блокуванням;
  • варіанти з різними рівнями безпеки (Mod 1–3).

Експлуатація та служба

  • прийнята на озброєння: початок 1960-х
  • масове розгортання: 1965–1980-ті роки
  • зняття з озброєння: приблизно середина 1980-х

Переваги та недоліки концепції

Переваги:

  • висока руйнівна потужність у компактному форматі;
  • можливість блокування великих територій;
  • психологічний ефект стримування.

Недоліки:

  • складність безпечного зберігання і транспортування;
  • ризики радіоактивного зараження власної території;
  • висока політична та стратегічна ескалаційність;
  • обмежена практична доцільність у реальних бойових умовах.

Значення в історії озброєнь

W45 / MADM є одним із найхарактерніших прикладів тактичної «інженерної ядерної зброї» Холодної війни, що відображає доктрину США 1950–1960-х років про можливість ведення обмеженої ядерної війни на полі бою.

Згодом більшість подібних систем були зняті з озброєння через:

  • політичні ризики;
  • зміну військових доктрин;
  • розвиток високоточної неядерної зброї.