Ми дивимось на старі фотографії і думаємо, що знаємо місто. Але воно знало нас перше. Кожна бруківка, кожна стіна пам’ятає. І коли місто змінило ім’я, воно не змінило душу. Плоскирів. Проскурів. Хмельницький. Одне і те ж місто. Те, яке вміє чекати і мовчати.
