Біля́ївський район — адміністративно-територіальна одиниця у складі Одеської області України, що існувала з 1923 року до адміністративно-територіальної реформи 2020 року. Районний центр — місто Біляївка, яке з 2016 року адміністративно до складу району не входило.
Біляївський район розташовувався у центральній частині області, межуючи:
- на півночі та північному сході — з Іванівським і Лиманським районами,
- на південному сході — з Овідіопольським районом,
- на заході — з Республікою Молдова (Придністров’я),
- на північному заході — з Роздільнянським районом.
Площа району становила 1 492 км², що складало близько 4,5 % загальної території області. Район мав статус приміського, оскільки безпосередньо межував з містом Одеса.
У 2020 році в результаті адміністративної реформи територія Біляївського району повністю увійшла до складу новоствореного Одеського району.
Район характеризувався рівнинним рельєфом, посушливим степовим кліматом, родючими чорноземними ґрунтами та значним аграрним потенціалом.
Основні природні ресурси:
- родовища будівельного каменю, піску, керамзитової, цегляної та карбонатної сировини;
- річки Дністер і Турунчук;
- озера з багатими рибними та рачиними ресурсами;
- солоні лимани — Хаджибейський та Куяльницький — відомі цілющими грязями.
Ці умови сприяли розвитку сільського господарства, зокрема зернового виробництва, садівництва, виноградарства та тваринництва.