Мис Суджук — прибережний мис на північно-східному узбережжі Чорного моря, біля входу до Цемеської (Новоросійської) бухти, у межах сучасного Новоросійська на території Краснодарського краю. Він є частиною складного природно-історичного комплексу, до якого належать Суджукська коса, Суджукська лагуна (Солоне озеро), острів Суджук та прилегла берегова зона. Назва всього комплексу походить від османської фортеці Суджук-Кале, яка існувала в районі сучасного Новоросійська у XVIII — на початку XIX століття. 

У сучасному ландшафті мис не можна розглядати ізольовано: його географія, історія та природні особливості безпосередньо пов’язані з Цемеською бухтою, Абрауським півостровом, Суджукською косою та лагуною. Найвідомішим природоохоронним об’єктом цієї місцевості є регіональний пам’ятник природи «Суджукська лагуна», до складу якого входять лагуна та коса, що її формує. Площа охоронюваної території становить 58,2315 га, з яких 35,6 га припадає на водну поверхню. 

Географічне положення

Мис Суджук розташований на південно-західній околиці Цемеської бухти, яка є великою природною гаванню Чорного моря. Територіально ця місцевість нині входить до міської забудови Новоросійська.

Суджукська коса простягається в районі входу до бухти й утворює своєрідну систему берегових форм, яка відділяє внутрішню лагуну від відкритого моря. У джерелах Суджукська коса описується як система двох взаємопов’язаних гілок, між якими розташована лагуна. Одна з гілок має підводне продовження в напрямку острова Суджук. 

Сучасний береговий комплекс сформувався під впливом морського хвилювання, переміщення наносів та акумуляції піщаного, галькового й черепашкового матеріалу. Саме ці процеси створили пересип, яка відокремлює лагуну від моря, але водночас періодично дозволяє морській воді проникати у внутрішню водойму.

Офіційний опис пам’ятника природи характеризує Суджукську лагуну як морську лагуну на західному березі Цемеської бухти, у південно-західній частині Новоросійська. Її форма загалом трикутна, ширина змінюється приблизно від 60 до 900 м, а глибина становить переважно 0,8–1,5 м. 

Походження назви

Топонім «Суджук» має османсько-турецьке історичне походження.

Назва пов’язана з фортецею Суджук-Кале (тур. Soğucak Kale), яка була важливим османським укріпленням на Північно-Західному Кавказі. Саме від назви фортеці походять сучасні географічні назви цієї частини Новоросійська — Суджукська коса, Суджукська лагуна, острів Суджук та Суджукський маяк. 

Таким чином, назва мису не є випадковим сучасним найменуванням. Вона є частиною історичного топонімічного шару, що зберіг пам’ять про османську присутність на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Суджук-Кале та історичний ландшафт

Історія місцевості нерозривно пов’язана з фортецею Суджук-Кале.

Фортецю почали споруджувати на початку XVIII століття в умовах посилення османського контролю над чорноморським узбережжям. У 1722 році, напередодні нового загострення відносин із Російською імперією, турецька влада зміцнила оборону узбережжя; саме в районі сучасного Новоросійська існувало укріплення Суджук-Кале. 

Вибір місця був зумовлений стратегічним положенням Цемеської бухти. Вона забезпечувала природну гавань і дозволяла контролювати значну ділянку морського узбережжя. Фортеця також була пов’язана з торговельними та військовими маршрутами Чорного моря.

У XVIII столітті Суджук-Кале неодноразово переходила або ставала об’єктом боротьби між османськими та російськими силами. Важливі події відбувалися під час російсько-турецьких воєн.

За історичними матеріалами, у 1773 році російські сили розгромили турецькі кораблі в Цемеській бухті. У наступні роки Суджук залишався важливим пунктом османської військово-морської системи. 

У 1780-х роках османська влада посилювала укріплення фортеці. У 1784 році для реконструкції Суджук-Кале був залучений французький інженер Де-Лафіт-Клаве. 

Проте наприкінці XVIII століття значення фортеці поступово зменшувалося. Османська влада переорієнтувала частину військової інфраструктури на Анапу, а політична ситуація в регіоні продовжувала змінюватися.

Північний Кавказ і перехід території під владу Російської імперії

Важливою датою для історії Суджукської місцевості став 1829 рік. За умовами Адріанопольського мирного договору, який завершив російсько-турецьку війну 1828–1829 років, територія Цемеської бухти перейшла під контроль Російської імперії. 

Однак це не означало миттєвого встановлення повного контролю над усією територією. Північно-Західний Кавказ був регіоном складних відносин між російською адміністрацією та місцевими народами, зокрема черкеським населенням.

У 1838 році російські війська висадилися в Цемеській бухті. 12 вересня 1838 року російська ескадра увійшла до бухти, після чого тут було засновано військове укріплення, яке стало основою майбутнього Новоросійська. 

Отже, сучасний Новоросійськ виріс безпосередньо з військово-стратегічного освоєння території навколо Цемеської бухти. Суджукський комплекс опинився поруч із новим містом і поступово став частиною його просторової структури.

Формування сучасного берегового комплексу

Сучасний вигляд Суджукської місцевості є результатом взаємодії природних процесів та діяльності людини.

Основну роль у формуванні коси відіграє морська акумуляція — накопичення уламкового матеріалу, який переміщується вздовж берега хвилями та течіями. Галька, пісок і черепашковий матеріал поступово формують пересипи та коси.

Суджукська лагуна відокремлена від моря пересипними формами. За сучасним офіційним описом, її зв’язок із відкритим морем забезпечує проран, який під час штормів може розмиватися, змінюватися або повністю перекриватися рухом донних відкладів. Ширина прорану оцінюється приблизно у 9–14 м, глибина — 0,3–1,5 м. 

Це означає, що лагуна не є повністю ізольованою водоймою. Вона перебуває у постійному динамічному зв’язку з Чорним морем, а її гідрологічний режим може змінюватися залежно від штормів, рівня моря та стану пересипу.

Суджукська лагуна

Суджукська лагуна є найважливішим природним компонентом комплексу.

Вона також відома як Солоне озеро, а місцеві мешканці можуть називати її лиманом. Це мілководна морська лагуна, відокремлена від Цемеської бухти береговими акумулятивними формами. 

Офіційно вона має статус пам’ятника природи регіонального значення.

Природоохоронний статус території має тривалу історію. Пам’ятник природи був утворений рішенням Новоросійського міськвиконкому від 29 червня 1979 року №328, а 14 вересня 1983 року рішенням Краснодарського крайвиконкому №488 природний об’єкт було віднесено до державних пам’ятників природи. 

Сучасні межі були затверджені постановою губернатора Краснодарського краю від 16 серпня 2012 року №947, а паспорт пам’ятника природи затверджено наказом Міністерства природних ресурсів Краснодарського краю від 4 лютого 2025 року №151. 

Площа та морфологія лагуни

Сучасна площа природоохоронної території «Суджукська лагуна» становить 58,2315 га, включаючи 35,6 га водної поверхні. 

Лагуна має значну варіативність ширини — від приблизно 60 до 900 м. Вона мілководна: середня глибина вказується на рівні 0,8–1,5 м.

Донні відклади неоднорідні. Переважають мулисті та мулисто-піщані ґрунти. У південній частині з’являються черепашникові й галькові матеріали. Уздовж берега біля коси простягається смуга гальки. 

Таке поєднання різних типів донних субстратів створює мозаїчні умови для водних організмів. Мілководні ділянки можуть слугувати місцями нагулу риби, а зарості прибережної рослинності — укриттям для безхребетних і водоплавних птахів.

Гідрологічний режим

Вода в лагуні має слабко зеленуватий відтінок. Офіційний опис характеризує її як прозору, без запаху. 

У північній частині природоохоронної території є невелика водойма із солоною водою.

Ключовою особливістю є періодичний водообмін із Чорним морем. Він залежить від стану прорану та погодних умов. Під час сильних штормів хвилі можуть змінювати конфігурацію пересипу, збільшувати або зменшувати прохід для води.

Тому Суджукська лагуна є динамічною екосистемою. Її солоність, температура, прозорість води, кисневий режим та склад донних організмів можуть змінюватися залежно від інтенсивності морського водообміну.

Рослинність

Рослинність Суджукського комплексу поєднує водні, прибережні та степові угруповання.

На берегах лагуни місцями ростить очерет, особливо в північно-східній частині. 

Водночас прилеглі сухі ділянки мають переважно степовий характер. Частина сучасної рослинності є вторинною, тобто сформувалася після значного антропогенного порушення ландшафту.

Дослідження рослинності району показують, що природний комплекс має значну мозаїчність: поруч із водно-болотними угрупованнями існують сухі степові ділянки, чагарники та культурні насадження. 

Особливістю місцевості є сильний вплив міського середовища. Суджукська лагуна розташована практично всередині Новоросійська, тому природні екосистеми тут постійно контактують із забудовою, дорогами, рекреаційними зонами та інтенсивним відвідуванням.

Тваринний світ

Лагуна та прилегле узбережжя мають значення для водних організмів і птахів.

Однією з офіційно визначених цілей створення пам’ятника природи є збереження місця зимівлі водоплавних птахів та часткового нагулу риби. 

Мілководність водойми робить її потенційно придатною для кормової діяльності багатьох видів риб. У минулому лагуна була важливим місцем нагулу риби, а її природні умови підтримували більш різноманітну водну біоту. 

Особливу роль відіграє перехідна зона між морем, лагуною та сушею. Такі екотони зазвичай мають високу біологічну продуктивність, оскільки поєднують властивості кількох різних середовищ.

Наукові дослідження

Суджукська лагуна неодноразово була об’єктом наукових досліджень.

Дослідники вивчали її макрофітобентос — сукупність великих водних рослин та інших організмів, пов’язаних із донною поверхнею. Відповідні дослідження виконувалися за участю фахівців Азовського науково-дослідного інституту рибного господарства, Південного федерального університету та Державного морського університету імені адмірала Ф.

Новіші екологічні дослідження розглядали рельєф, рослинність, органолептичні властивості води, реакцію середовища та взаємозв’язки між живими організмами лагуни. Nn.kubsau.ru

Науковий інтерес до об’єкта пояснюється його незвичайним поєднанням природних умов: морська лагуна розташована безпосередньо в межах великого промислового та портового міста.

Природоохоронний статус

Суджукська лагуна має статус особливо охоронюваної природної території регіонального значення.

Її основна мета — збереження морської лагуни та коси, що її утворює, а також охорона місць зимівлі водоплавних птахів і ділянок нагулу риби. Офіційно цінність території також визначається як культурно-естетична. 

У 2025 році для Суджукської лагуни була встановлена окрема охоронна зона. Це рішення було оформлене постановою губернатора Краснодарського краю від 16 травня 2025 року №294. Документ передбачає встановлення охоронних зон для кількох природних пам’яток Новоросійська, серед них — Суджукської лагуни. 

Таким чином, природоохоронний режим території нині включає не лише саму ООПТ, а й спеціально визначену прилеглу охоронну зону.

Антропогенний вплив

Суджукська лагуна є дуже специфічною природоохоронною територією, оскільки розташована в межах великого міста.

Офіційна характеристика прямо вказує на високе рекреаційне навантаження. До території веде асфальтована дорога. 

Поблизу розташовані міські квартали, дороги, об’єкти освіти та рекреаційної інфраструктури. Територія пов’язана з пляжним відпочинком і прогулянками.

Таке положення створює постійний конфлікт між потребою зберігати природну систему та високою популярністю території серед людей.

Дослідники та природничі спостереження фіксували проблеми забруднення, сміття та зменшення біорізноманіття. Водночас сучасний офіційний статус і встановлення охоронної зони свідчать про спробу посилити режим охорони комплексу. 

Суджукська коса

Суджукська коса є ключовим елементом усієї системи.

Вона виконує роль природної перегородки між лагуною та морем, водночас залишаючи можливість періодичного водообміну.

Її форма постійно змінюється під впливом хвиль, течій і штормів. Такі берегові форми є динамічними: матеріал, змитий з одного місця, може накопичуватися в іншому.

У минулому конфігурація коси була іншою. На картах XIX століття її підводне продовження простягалося в напрямку острова Суджук. 

Острів Суджук

Назва острова Суджук також походить від того самого історичного топонімічного комплексу.

Сьогодні його положення та морфологічний зв’язок із косою відрізняються від історичних карт. Геоморфологічні зміни узбережжя протягом XIX–XX століть впливали на конфігурацію мілини, коси та острова.

Таким чином, Суджукська система є хорошим прикладом того, як берегові процеси можуть поступово змінювати географічні об’єкти, які на картах різних історичних періодів мають неоднаковий вигляд.

Клімат

Район Новоросійська має особливості клімату, близькі до субсередземноморських умов.

Для району Суджукської лагуни наводяться середні значення температури близько +14,1 °C за рік, приблизно +4,1 °C у січні та +25,7 °C у серпні за період 1991–2020 років. Річна кількість опадів становить близько 750–800 мм, причому максимум припадає переважно на холодну пору року. 

Особливістю Новоросійська є сильні вітри. Узимку особливо характерні потужні північно-східні вітри, які можуть досягати штормової або ураганної сили. 

Для Суджукської коси це має безпосереднє значення: сильні вітри та хвилювання моря впливають на стан берегової лінії, пересипу та прорану лагуни.

Мис Суджук і Суджукська коса

У сучасному розумінні мис Суджук — це крайова форма берега в південно-західній частині Цемеської бухти, біля Суджукської коси та району Алексино в Новоросійську. У повсякденній топоніміці назва «мис Суджук» використовується для ділянки узбережжя, яка є продовженням складної акумулятивної системи коси та лагуни. Це важливо відрізняти від історичної фортеці Суджук-Кале: фортеця розташовувалася в іншій частині сучасного Новоросійська, а її назва згодом поширилася на низку природних об’єктів узбережжя. 

Суджукська коса лежить у південно-західній частині Цемеської бухти. Вона складається з двох гілок, між якими сформувалася лагуна. Одна з гілок має підводне продовження в напрямку острова Суджук. Водообмін між лагуною та морем відбувається через вузький проран, положення і розміри якого змінюються під дією штормів і переміщення наносів. 

Отже, мис, коса, острів і лагуна являють собою не чотири незалежні географічні об’єкти, а взаємопов’язані елементи одного дуже динамічного прибережного комплексу.

Геоморфологія мису

Суджукський берег є типовим прикладом акумулятивного морського рельєфу. Його сучасні форми значною мірою створені не тектонічним підняттям суходолу, а перенесенням та накопиченням уламкового матеріалу морськими хвилями й течіями.

Галька, пісок і черепашковий матеріал переміщуються вздовж узбережжя. Там, де швидкість руху води зменшується або змінюється напрямок течії, цей матеріал відкладається. Протягом тривалого часу так формуються коси, пересипи, мілини та лагуни.

Саме таким шляхом сформувався Суджукський комплекс. Міський історичний музей Новоросійська оцінює вік Суджукської лагуни приблизно у 1500–2000 років і пов’язує її виникнення з намиттям гальки на мілководді південної частини Цемеської бухти. ННовороссийский исторический музей

Наукові дослідження також характеризують лагуну як водойму, відокремлену від бухти пересипом та галечниковою косою. Дно значною мірою перекрите м’якими мулами; максимальна глибина не перевищує приблизно 1,2 м у досліджуваних описах. 

Таким чином, Суджукський мис не є геологічно «нерухомою» формою. Його берег може помітно змінюватися навіть протягом короткого часу.

Рух берега

Особливо добре динамічність Суджукського мису проявилася під час сильного північно-східного шторму в лютому 2023 року. Місцеві мешканці помітили, що мис начебто істотно подовжився.

Фахівець Новоросійського історичного музею пояснив явище зміною берегової лінії під впливом течій під час штормового вітру. Представники міської екологічної ради також зазначили, що берег у цьому місці є рухомим і після завершення штормового періоду може повернутися до попередньої конфігурації.

Цей випадок показує принципову особливість коси: її форма не є постійною. У звичайний період берег може здаватися стабільним, але сильний вітер та хвилювання здатні за короткий час перемістити значні об’єми гальки.

У XX столітті природна динаміка була додатково порушена господарською діяльністю. Зокрема, гальку з коси використовували для будівництва. За краєзнавчими даними, видобування гальки істотно вплинуло на форму коси; пізніше таку практику припинили. На конфігурацію берегової зони вплинуло також будівництво порту в районі Алексино. 

Цемеська бухта

Мис Суджук неможливо зрозуміти без урахування географії Цемеської, або Новоросійської, бухти.

Бухта глибоко врізається в суходіл приблизно на 15 км. Ширина її входу сягає близько 9 км, а глибини в центральній частині становлять приблизно 21–27 м. З північно-західного боку вхід до бухти обмежує острів Суджук, а з південно-східного — мис Дооб. 

Цемеська бухта є природною гаванню, що значною мірою визначила виникнення та розвиток Новоросійська. Її форма забезпечує захищену від відкритого моря акваторію, хоча місцевий клімат створює серйозні навігаційні проблеми.

Особливо відомою є новоросійська бора — сильний холодний північно-східний вітер, який спускається з гір до моря. Під час таких явищ вітер може досягати штормової сили та створювати небезпечне хвилювання. Історичні описи Цемеської бухти спеціально наголошували на небезпеці бор для судноплавства. ВВосточная Литература

Для Суджукської коси бора має подвійне значення. З одного боку, вона є природним чинником, який формує берег. З іншого — сильне хвилювання може змінювати проран лагуни, переміщувати гальку та перебудовувати пляжі.

Суджукська лагуна як природний індикатор

Лагуна є своєрідним природним індикатором стану всієї берегової системи.

У нормальному стані через проран відбувається обмін водою між морем і лагуною. Але проран дуже нестабільний. Шторм може його розмити, після чого морська вода починає активніше надходити у водойму. Після зміни хвилювання та перенесення гальки проран може знову частково або повністю закритися. Офіційний паспорт пам’ятника природи прямо зазначає, що проран шириною приблизно 9–14 м під час штормів може розмиватися або перекриватися донними відкладами. 

Це створює складну систему коливань солоності, температури, рівня води та кисневого режиму.

У минулому лагуна мала більш активний зв’язок із морем і була важливішим місцем нагулу та заходу риби. Наукові дослідження зафіксували істотні зміни складу макрофітобентосу протягом другої половини XX — початку XXI століття.

Рослинний світ

Рослинність Суджукської лагуни і мису формується на межі кількох середовищ: морського, лагунного, заболоченого, степового та міського.

На берегах лагуни поширений очерет, особливо в північно-східній частині. Водночас сухі ділянки навколо водойми мають степову рослинність.

Особливу увагу привертають термофільні рослинні угруповання західного берега. Новоросійський історичний музей характеризує цю територію як унікальне місце поширення середземноморських термофільних луків. ННовороссийский исторический музей

Це пояснюється своєрідним кліматом Новоросійського узбережжя. Тут поєднуються морський вплив, відносно м’яка зима, сухе літо та значна кількість сонячної радіації. Такі умови дозволяють існувати теплолюбним видам, які в інших районах російського узбережжя Чорного моря трапляються рідше.

Водночас природна рослинність перебуває під сильним антропогенним тиском. Витоптування, забудова, рекреація, сміття та зміна ґрунтового покриву поступово змінюють склад рослинних угруповань.

Водорості та макрофіти

Підводна рослинність лагуни має окреме наукове значення.

Дослідження 1970–2012 років показали, що макрофітобентос Суджукської лагуни включав представників зелених, червоних водоростей та вищих водних рослин. Серед згаданих у науковій літературі — представники родів Enteromorpha, Cladophora, Chondria, Lophosiphonia, а також Potamogeton pectinatus, Chara vulgaris та Lamprothamnium. 

Зміни складу рослинності пов’язані з гідрологічним режимом лагуни, солоністю, замуленням, ступенем водообміну та антропогенним впливом.

Для мілководної лагуни це особливо важливо: рослини безпосередньо впливають на концентрацію кисню, накопичення органічної речовини та умови існування безхребетних і молоді риб.

Птахи

Суджукська лагуна має значення не тільки для риб і водної рослинності, а й для птахів.

За даними Новоросійського історичного музею, у різні пори року в районі лагуни та прилеглих територій зафіксовано приблизно 230 видів птахів. Це робить територію важливою орнітологічною місцевістю. ННовороссийский исторический музей

Особливо важливі мілководдя, очеретяні зарості та прибережні ділянки. Вони забезпечують птахів кормом і укриттям.

Офіційна мета створення пам’ятника природи також включає охорону місця зимівлі водоплавних птахів. 

Таким чином, навіть невелика за площею лагуна має значення далеко за межами власної акваторії. Для перелітних птахів невеликі водно-болотні угіддя можуть бути «зупинками» на великих міграційних маршрутах.

Риби

Лагуна традиційно мала значення як місце нагула молоді риб.

Мілководдя з різною солоністю та температурою, водною рослинністю й багатим донним життям створює сприятливі умови для ранніх стадій розвитку деяких риб.

Проте протягом десятиліть екологічний стан водойми погіршувався. Дослідження вказували на замулення, зменшення водообміну та скорочення видового складу риб. Одна з основних проблем — тривале закриття прорану, через що лагуна поступово втрачає морський характер.

Це демонструє, наскільки важливою є підтримка природної динаміки прорану. Механічне або інше втручання в таку систему водообміну, своєю чергою, потребує дуже обережного екологічного обґрунтування.

Екологічні проблеми лагуни

Головною довгостроковою проблемою є поступова деградація лагунної екосистеми.

Серед факторів, які згадуються в наукових і краєзнавчих матеріалах:

• замулення дна;
• накопичення органічних відкладів;
• нестабільний водообмін із морем;
• скорочення кількості природних джерел;
• поверхневий стік із міської території;
• побутове забруднення;
• рекреаційне навантаження;
• зміна берегової лінії;
• зменшення кількості видів риб.

Наукові дослідження показують, що близько 90% дна лагуни в окремі періоди було перекрито м’якими мулами; в деяких місцях відзначався запах сірководню, що свідчить про несприятливі умови розкладання органічної речовини. 

Це типова проблема напівзамкнутих водойм: якщо водообмін із морем слабшає, органічна речовина накопичується швидше, ніж виводиться, а екосистема поступово переходить до іншого стану.

Природоохоронний статус

Суджукська лагуна має статус пам’ятника природи регіонального значення.

Охоронювана територія становить 58,2315 га, з яких 35,6 га припадає на водну поверхню. Профіль ООПТ — гідрологічний. Основною метою визначено збереження морської лагуни та коси, що її утворює, а також місця зимівлі водоплавних птахів і часткового нагулу риби. 

Сучасний паспорт ООПТ затверджено наказом Міністерства природних ресурсів Краснодарського краю від 4 лютого 2025 року №151. 

Важливою новою сходинкою охорони стало встановлення у 2025 році окремої охоронної зони навколо пам’ятника природи. Відповідне рішення закріплене постановою губернатора Краснодарського краю від 16 травня 2025 року №294. 

Рекреація

Суджукський мис є одним із популярних місць відпочинку на узбережжі Новоросійська.

Його привабливість визначається поєднанням відкритого моря, краєвидів Цемеської бухти, галечних пляжів та можливості спостерігати за штормами. У теплий сезон територія активно використовується для прогулянок і пляжного відпочинку.

Офіційний паспорт Суджукської лагуни оцінює рекреаційне навантаження як високе. До території веде асфальтована дорога. 

Водночас рекреація створює екологічний парадокс: саме мальовничість місця робить його популярним, а популярність збільшує антропогенний тиск на природні комплекси.

Небезпека купання

Суджукський мис має репутацію небезпечного місця для купання через особливості морських течій.

У 2024 році в районі мису організували рятувальний пост. Представники міської влади називали цю ділянку однією з найнебезпечніших для купання в Новоросійську саме через характер течій. 

Причина полягає не лише у хвилюванні. На мисі та біля кінцевих частин коси течії можуть концентруватися, а конфігурація берегової лінії сприяє виникненню локальних потоків.

Особливо небезпечним є поєднання течії з хвилюванням та вітром. Тому навіть за відносно спокійної погоди умови біля мису можуть відрізнятися від умов на сусідньому пляжі.

У 2024 році міська влада окремо визначала ділянку «Мис Суджук» як одну з офіційно виділених берегових територій у переліку місць купання, але це не скасовує необхідності дотримуватися поточних попереджень рятувальників і знаків безпеки.

Туристичне значення

Мис Суджук цікавий не лише як пляж.

Звідси відкриваються краєвиди на Цемеську бухту, портову частину Новоросійська, Суджукську косу та протилежний берег бухти. Вдале розташування робить його популярним місцем для фотографування.

Окрему привабливість створює поєднання природного та міського пейзажу. В одному напрямку можна бачити море й гірський берег, в іншому — промисловий порт, міську забудову та історичні об’єкти.

Сучасне мистецтво і локальна культура

У XXI столітті мис став своєрідним майданчиком для локального аматорського мистецтва.

На території з’являлися дерев’яні арт-об’єкти місцевого майстра Валерія Андрєєва. У 2021 році тут згадувалася створена ним інсталяція, а згодом на мисі з’явилися численні дерев’яні фігури. У 2025 році місцеві ЗМІ повідомляли про нову скульптуру пірата та його нареченої. 

Ці об’єкти не належать до офіційних пам’яток історії, але стали частиною сучасного образу мису та його локальної культури.

Тимчасові споруди і режим ООПТ

Особливості природоохоронного режиму проявилися, зокрема, у 2022 році, коли на мисі спорудили декоративний маяк.

Спочатку мешканці сприйняли будівництво як можливу капітальну забудову природної території. Згодом з’ясувалося, що це була тимчасова декорація для зйомок фільму, на встановлення якої було отримано відповідний дозвіл; після завершення зйомок конструкцію демонтували.

Цей випадок показовий для сучасної історії Суджукського мису: навіть тимчасові об’єкти тут викликають значну увагу через особливий охоронний статус території та тривалу дискусію щодо допустимих форм її використання.

Суджук-Кале

Історична назва Суджук нерозривно пов’язана з фортецею Суджук-Кале.

Її почали споруджувати на початку XVIII століття, а 1722 рік традиційно вважається датою завершення основного будівництва. Фортеця мала стратегічне положення біля входу до Цемеської бухти. 

У 1784 році до реконструкції фортеці залучили французького військового інженера Де-Лафіт-Клаве. Вона мала значні оборонні споруди: квадратний план, бастіонні вежі та потужні стіни. 

Фортеця була важливим пунктом османської присутності на Північно-Західному Кавказі. Її історія пов’язана з російсько-турецькими війнами та суперництвом за контроль над Чорноморським узбережжям.

Руйнування фортеці

Після російсько-турецьких воєн фортеця поступово втрачала стратегічне значення. У 1812 році російські війська підірвали її укріплення, і відновлення Суджук-Кале в колишньому вигляді більше не відбулося. 

Пізніше на цій території сформувався Новоросійськ.

Таким чином, сучасна міська географія значною мірою накладається на давніший османський культурний ландшафт. Назва Суджук збереглася, хоча сама фортеця практично зникла з поверхні.

Суджук і заснування Новоросійська

У 1838 році російська ескадра увійшла до Цемеської бухти, після чого на її берегах було засновано військове укріплення, що стало основою Новоросійська. 

Цікаво, що вже тоді існувала проблема подвійної назви бухти. У документах її називали як Цемеською, за долиною та річкою Цемес, так і Суджукською, за колишньою фортецею. У 1839 році Микола Раєвський спеціально пояснював, що назва Суджукська походить від уже зруйнованого турецького форту. 

Це важливий приклад того, як старий топонім може пережити сам об’єкт, від якого він походив.

Історична пам’ять

Сьогодні Суджук присутній у міському просторі Новоросійська одразу в декількох формах:

• мис Суджук;
• Суджукська коса;
• Суджукська лагуна;
• острів Суджук;
• Суджукський маяк;
• історичні згадки про Суджук-Кале.

Отже, один османський топонім сформував цілу групу сучасних географічних назв.

Значення мису для Новоросійська

Суджукський мис має одночасно природне, історичне, рекреаційне та містобудівне значення.

Як природний об’єкт він є частиною динамічної берегової системи, яка включає лагуну та косу.

Як природоохоронна територія він забезпечує збереження водно-болотних угідь, місць зимівлі птахів і кормових ділянок риби.

Як історичний ландшафт він зберігає пам’ять про османську фортецю Суджук-Кале та попередню історію Цемеської бухти.

Як рекреаційна зона він є одним із найбільш відвідуваних природних куточків Новоросійська.

А як частина берегової системи він демонструє постійну взаємодію природних процесів із діяльністю міста.

Сучасний стан і перспективи

Головна проблема Суджукського комплексу полягає в необхідності одночасно зберігати природну динаміку та регулювати інтенсивне використання території людьми.

Для лагуни особливо важливими залишаються:

• збереження природного водообміну;
• контроль забруднення;
• недопущення надмірної забудови;
• захист берегової рослинності;
• зменшення засмічення;
• моніторинг риб і водоплавних птахів;
• дослідження змін солоності та донних відкладів;
• контроль рекреаційного навантаження;
• збереження природної динаміки коси.

Встановлення у 2025 році охоронної зони навколо пам’ятника природи є важливим кроком у цьому напрямі. 

Водночас сама природа мису показує, що абсолютна стабільність тут неможлива. Берег буде змінюватися під впливом хвиль, течій, вітру та штормів. Завдання охорони полягає не в тому, щоб назавжди зафіксувати берегову лінію, а в тому, щоб не допустити такого антропогенного втручання, яке зруйнує здатність природної системи самостійно функціонувати.

Історичний контекст Суджука

Історія мису Суджук є частиною значно ширшої історії Північно-Західного Кавказу — регіону, де протягом століть перетиналися інтереси Османської імперії, Кримського ханства, Російської імперії та місцевих кавказьких народів. Саме тому сучасний топонім «Суджук» є своєрідним історичним нашаруванням: природний об’єкт отримав назву від османської фортеці, а фортеця, своєю чергою, була лише одним із елементів складної системи чорноморських укріплень.

Цемеська бухта була особливо цінною завдяки глибокому врізанню в берег і зручній стоянці суден. Її положення дозволяло контролювати морські шляхи між Таманню, Анапою, Сочі та іншими пунктами Кавказького узбережжя.

До появи сучасного Новоросійська ця територія не була безлюдною. Тут жили представники корінного населення Північно-Західного Кавказу, насамперед черкеських народів. У різні історичні періоди узбережжя також відчувало вплив генуезької, кримськотатарської та османської торгівлі.

Черкеський історичний ландшафт

До російського завоювання Північно-Західного Кавказу території навколо сучасного Новоросійська були частиною світу черкеських племен.

Черкеси — узагальнена історична назва народів, які в сучасній класифікації представлені передусім адигами, кабардинцями, шапсугами, натухайцями, убихами та іншими групами. Західна частина Кавказу мала складну політичну структуру: тут не існувало єдиної централізованої держави, натомість функціонували локальні князівства, громади та союзи.

Чорноморське узбережжя мало значення для торгівлі, рибальства, скотарства й контактів із зовнішнім світом. Османська імперія поступово встановила контроль над значною частиною узбережжя, однак її влада часто реалізовувалася через фортеці, торгові пункти та союзні відносини з місцевою знаттю, а не через суцільну адміністративну інтеграцію.

Цей аспект важливий для розуміння Суджук-Кале: фортеця не виникла на географічно порожньому місці. Вона була споруджена в регіоні з власним населенням, політичною структурою та давньою історією.

Османське панування

Після ослаблення генуезьких позицій у Чорному морі Османська імперія поступово перетворила його на значною мірою контрольований нею внутрішній простір.

У XVIII столітті османи прагнули посилити оборону Кавказького узбережжя через систему фортець. Серед найважливіших пунктів були Анапа, Суджук-Кале та інші укріплення.

Суджук-Кале контролювала район Цемеської бухти. Її розташування мало кілька переваг: бухта давала природне укриття кораблям, а укріплення дозволяло контролювати прилеглий берег.

Фортеця стала також адміністративно-торговим центром локального значення.

Будівництво Суджук-Кале

Зведення фортеці відбувалося на початку XVIII століття. У джерелах датою завершення основних робіт найчастіше називається 1722 рік.

Назву фортеці передають як Суджук-Кале, Суджук-Кале або Соджук-Кале. Турецьке Soğucak пов’язують із назвою місцевості; слово kale означає «фортеця».

Фортеця являла собою укріплений комплекс із кам’яними стінами, бастіонами та внутрішніми спорудами. Її архітектура відповідала тогочасним принципам фортифікації, пристосованим до використання артилерії.

У другій половині XVIII століття укріплення модернізували. Важливим етапом стала реконструкція 1780-х років.

Де-Лафіт-Клаве

Для оцінки стану фортеці та її модернізації османська влада залучала європейських військових інженерів.

У 1784 році до робіт був залучений французький інженер Де-Лафіт-Клаве, який працював на османській службі.

Його участь відображає характерну для XVIII століття практику: Османська імперія активно використовувала знання європейських інженерів для вдосконалення фортець.

Реконструкція була пов’язана з необхідністю протистояти зростанню військової сили Російської імперії на північному узбережжі Чорного моря.

Російсько-турецькі війни

Суджук-Кале опинилася безпосередньо в зоні протистояння під час російсько-турецьких війн XVIII століття.

Особливо важливою була війна 1768–1774 років. Російський Чорноморський флот почав активно діяти біля кавказького узбережжя.

У 1773 році російські кораблі атакували османські сили в районі Цемеської бухти. Російська ескадра під командуванням Якова Сухотіна та інших офіцерів здійснювала операції проти османського флоту.

Ці події показали стратегічне значення бухти та Суджук-Кале.

Однак за умовами Кючук-Кайнарджійського договору 1774 року Османська імперія зберегла свої позиції на значній частині Кавказького узбережжя.

Російське просування до Чорного моря

Наприкінці XVIII століття ситуація радикально змінилася.

Російська імперія поступово ліквідувала Кримське ханство, посилила контроль над Північним Причорномор’ям і створила Чорноморський флот.

Після анексії Криму 1783 року російські військово-морські сили отримали значно кращі можливості для операцій у Чорному морі.

У війні 1787–1792 років Кавказьке узбережжя знову стало ареною бойових дій.

Суджук-Кале продовжувала залишатися османським укріпленням, але стратегічна рівновага поступово змінювалася на користь Російської імперії.

Кавказька війна

Подальша історія Суджука тісно переплетена з Кавказькою війною XIX століття.

Після перемоги над Османською імперією Росія отримала дедалі більше можливостей для військового просування на Кавказ.

Однак встановлення російського контролю над узбережжям не було простим адміністративним процесом. Російська імперія зіткнулася з опором місцевого населення, особливо черкеських громад.

У 1830–1850-х роках узбережжя поступово перетворилося на ланцюг російських військових укріплень. Серед них були форти та гарнізони, пов’язані між собою морським сполученням.

Адріанопольський договір

Важливим переломним моментом став Адріанопольський мирний договір 1829 року, який завершив чергову російсько-турецьку війну.

Російська імперія отримала значні територіальні та політичні переваги на Кавказі. Османська імперія фактично втратила можливість підтримувати колишній масштаб військово-політичного контролю над частиною східного Чорноморського узбережжя.

Суджук-Кале після цього поступово втратила своє значення як османська фортеця.

Знищення Суджук-Кале

У 1812 році російські війська підірвали укріплення Суджук-Кале.

Зруйнована фортеця більше не була відновлена як османський військовий пункт. Її каміння та залишки споруд поступово розбиралися або руйнувалися природними процесами.

Через кілька десятиліть на історичному місці виникне нове місто — Новоросійськ.

Таким чином, між історією Суджук-Кале та сучасного Новоросійська існує безпосередній просторовий зв’язок, хоча нове місто виникло вже в іншій політичній та військовій епосі.

Заснування Новоросійська

У 1838 році російська влада вирішила створити військове укріплення в Цемеській бухті.

12 вересня 1838 року російська ескадра увійшла до бухти, після чого почалося будівництво укріплення. Цю дату традиційно вважають днем заснування Новоросійська.

Військова база отримала назву Новоросійськ.

Новий населений пункт мав виконувати військові та адміністративні функції, а згодом перетворився на великий порт.

Для Суджукського мису цей період означав початок нової епохи: берег, який раніше був частиною османсько-черкеського прикордонного світу, опинився в межах російської військової та колонізаційної системи.

Російські укріплення на узбережжі

Після заснування Новоросійська російська влада створила систему берегових укріплень.

Вони були частиною Кавказької берегової лінії.

Її завданнями були:

• контроль морського узбережжя;
• перешкоджання постачанню місцевих сил морем;
• підтримка російських гарнізонів;
• контроль торгових і військових маршрутів;
• поступове закріплення російської адміністрації.

Укріплення підтримувалися флотом, оскільки сухопутні комунікації Кавказу залишалися складними.

Кавказька війна і депортація черкесів

Останній етап Кавказької війни мав драматичні наслідки для корінного населення Північно-Західного Кавказу.

У 1864 році організований опір черкеських сил був остаточно придушений. Після цього відбулися масштабні переміщення населення.

Десятки й сотні тисяч черкесів були змушені залишити свої землі та переселитися переважно до Османської імперії. У сучасній історіографії ці події широко розглядаються як черкеське вигнання (мухаджирство).

Для території сучасного Новоросійська це означало радикальну демографічну трансформацію.

Колишній черкеський культурний ландшафт був поступово замінений російською військово-адміністративною системою та новою хвилею переселенців.

Новоросійськ як порт

У другій половині XIX століття Новоросійськ почав швидко розвиватися.

Вигідне розташування бухти сприяло перетворенню міста на важливий морський порт.

Особливо велике значення мав розвиток експорту зерна. Північнокавказькі степи були одним із великих районів виробництва зерна, а Новоросійський порт став важливим пунктом його вивезення.

Будівництво залізниці посилило значення порту.

Цей процес поступово змінив природний вигляд берегів Цемеської бухти. Природні коси, лагуни та пляжі опинилися поруч із портовими спорудами, дорогами, складами та промисловими підприємствами.

Суджукська коса в XIX столітті

Історичні карти показують, що берегова конфігурація Суджукської коси в XIX столітті відрізнялася від сучасної.

Коси та мілини перебували в постійному русі. Шторми змінювали їхні контури, а будівництво порту та інших споруд поступово почало впливати на природний баланс наносів.

У цей період формувалося сучасне сприйняття Суджука як природного об’єкта Новоросійська.

Революція і громадянська війна

На початку XX століття Новоросійськ став важливим промисловим і транспортним центром.

Революція 1917 року та наступна Громадянська війна радикально змінили політичну ситуацію.

У 1918 році Новоросійськ перебував під контролем більшовицьких сил, а згодом став ареною боротьби між різними військово-політичними угрупованнями.

У 1920 році через Новоросійськ відбулася масштабна евакуація військ та цивільних прихильників Білого руху під час наступу Червоної армії.

Ця подія отримала назву Новоросійська евакуація і стала однією з найвідоміших сторінок історії міста.

Суджукська частина узбережжя при цьому залишалася елементом великого міського морського простору.

Радянський період

У радянські часи Новоросійськ перетворився на один із головних портових та промислових центрів Чорного моря.

Розвивалися:

• морський транспорт;
• цементна промисловість;
• зерновий експорт;
• судноремонт;
• рибальство;
• військово-морська інфраструктура.

Інтенсивний розвиток міста збільшив антропогенне навантаження на природні території.

Суджукська лагуна опинилася практично всередині міської агломерації. Її екологічний стан почав залежати не тільки від природних процесівПід час Другої світової війни Новоросійськ набув велич, а й від міського стоку, рекреації, будівництва та зміни берегової лінії.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни Новоросійськ набув величезного військового значення.

У 1942 році німецько-румунські війська просунулися до Північного Кавказу, а Новоросійськ став одним із ключових пунктів оборони Чорноморського узбережжя.

У вересні 1942 року розпочалися важкі бої за місто.

Частина Новоросійська опинилася під німецьким контролем, тоді як радянські сили утримували окремі райони та позиції.

Мала земля

Найвідомішою операцією в районі Новоросійська стала висадка радянського десанту в ніч на 4 лютого 1943 року.

Невеликий плацдарм біля селища Станичка був захоплений морсьським десантом під командуванням майора Цезаря Кунікова.

Плацдарм отримав назву Мала земля.

Він мав величезне символічне значення в радянській історичній пам’яті, особливо після того, як Леонід Брежнєв написав однойменні мемуарні твори.

Бої за Малу землю тривали багато місяців. Радянські війська використовували плацдарм для утримання позицій і підготовки наступу на Новоросійськ.

Визволення Новоросійська

У вересні 1943 року розпочалася Новоросійсько-Таманська операція.

16 вересня 1943 року Новоросійськ був звільнений радянськими військами.

Місто зазнало масштабних руйнувань.

Після війни Новоросійськ відбудовували як великий порт та промисловий центр. Природний берег продовжував трансформуватися під впливом промислової та транспортної діяльності.

Повоєнна Суджукська лагуна

Після війни місто швидко розширювалося.

Зростання населення та промисловості збільшувало навантаження на лагуну. Природні процеси замулення поєдналися з антропогенними факторами.

Саме тому в другій половині XX століття виникла необхідність надати Суджукській лагуні охоронний статус.

Створення пам’ятника природи

У 1979 році Суджукська лагуна отримала статус природоохоронного об’єкта рішенням Новоросійського міськвиконкому.

У 1983 році її було офіційно віднесено до державних пам’ятників природи.

Це було визнанням того, що невелика міська лагуна має важливе природне значення.

Особливо цінними вважалися:

• мілководна екосистема;
• водна рослинність;
• місця нагулу риби;
• зимівля водоплавних птахів;
• прибережна рослинність;
• мальовничий ландшафт.

Сучасний Новоросійськ

Після розпаду СРСР Новоросійськ зберіг статус одного з найважливіших портів Чорного моря.

Місто продовжує поєднувати промислові райони, транспортну інфраструктуру, житлову забудову та великі природні території.

Суджукський мис опинився в унікальному становищі: він розташований поруч із великим портом, але водночас межує з природоохоронною територією.

Саме це поєднання робить його цікавим для географів, екологів, істориків і туристів.

Археологічне значення

Район Цемеської бухти має значний археологічний потенціал.

Тут перетиналися різні культурні світи — античний, середньовічний, османський, кавказький та російський.

Особливо важливими є залишки та археологічні матеріали, пов’язані із Суджук-Кале.

Однак сучасна міська забудова значною мірою змінила поверхню історичного ландшафту. Тому значна частина археологічних свідчень може перебувати під сучасними спорудами, дорогами або насипами.

Топонімічна спадщина

Одним із найцікавіших аспектів Суджука є збереження назви після зникнення історичного об’єкта.

Суджук-Кале перестала існувати як фортеця, але її назва залишилася в географії.

Сьогодні вона присутня в назвах:

• мису;
• коси;
• лагуни;
• острова;
• маяка;
• прилеглих міських об’єктів.

Це типовий приклад топонімічної спадкоємності, коли географічна назва переживає політичні режими, зміну населення та навіть фізичне зникнення первісного об’єкта.

Значення Суджука в історичній пам’яті

Суджукський комплекс є своєрідним «архівом ландшафту».

В одному місці накладаються кілька історичних шарів:

черкеський — пам’ять про корінне населення та його культурний ландшафт;

османський — Суджук-Кале та османська військово-торгова система;

російсько-імперський — Кавказька війна, військова колонізація та заснування Новоросійська;

радянський — індустріалізація, Друга світова війна та післявоєнне відновлення;

сучасний — великий порт, місто, рекреація та природоохоронна діяльність.

Саме тому географічно невеликий мис має історичне значення, непропорційно велике порівняно з його площею.

Значення для вивчення Чорноморського узбережжя

Суджукська система є показовим прикладом того, як природа і людська історія формують один ландшафт.

Природна коса створила лагуну.

Лагуна та бухта зробили місце зручним для мореплавства.

Зручна бухта сприяла появі фортеці.

Фортеця стала причиною формування історичного топоніма.

Військово-стратегічне значення бухти сприяло заснуванню міста.

Місто змінило природний берег.

А зміни природного середовища зрештою спричинили необхідність його охорони.

У цьому сенсі історія мису Суджук є прикладом замкненого взаємозв’язку географії, геології, політики, війни, колонізації, урбанізації та охорони природи.

Геологічна та геоморфологічна будова

Мис Суджук і прилегла Суджукська коса належать до складного берегового комплексу південно-західної частини Цемеської бухти. Його сучасна форма є результатом взаємодії геологічної основи Абрауського півострова, морського хвилювання, берегових течій, накопичення уламкового матеріалу та періодичних штормів.

На відміну від скельних мисів, які переважно формуються внаслідок абразії твердих порід, значна частина Суджукського комплексу має акумулятивний характер. Іншими словами, його сучасний вигляд значною мірою створений накопиченням гальки, піску, черепашкового матеріалу та мулу.

Суджукська лагуна відділена від Цемеської бухти галечниковою пересип’ю та косою. На південному заході коси існує проран, через який лагуна сполучається з морем. У сучасному паспорті ООПТ ширина цього прорану оцінюється приблизно у 9–14 м, а глибина — у 0,3–1,5 м. Під час штормів його конфігурація може істотно змінюватися. 

Ця особливість робить Суджукський берег надзвичайно динамічним. Тут немає незмінної берегової лінії: галька переміщується, пересип може нарощуватися або розмиватися, а проран — звужуватися, розширюватися або тимчасово перекриватися.

Формування лагуни

Суджукська лагуна виникла внаслідок діяльності морських хвиль і накопичення наносів.

У геоморфологічному відношенні це морська лагуна, тобто мілководна водойма, відокремлена від відкритого моря акумулятивною формою — пересипом або косою.

Такі водойми є перехідними екосистемами. Вони не належать повністю ні до моря, ні до прісних внутрішніх водойм. Їхні характеристики визначаються балансом між припливом морської води, атмосферними опадами, підземним і поверхневим стоком та випаровуванням.

Для Суджукської лагуни цей баланс протягом історичного часу неодноразово змінювався.

Коли проран відкритий, морська вода активно надходить у лагуну. Коли він перекритий, водойма стає більш ізольованою. Якщо одночасно зменшується надходження прісної води, солоність може наближатися до морської.

Саме нестабільність цього режиму значною мірою визначає склад її рослинного і тваринного світу.

Рельєф і глибини

Суджукська лагуна надзвичайно мілководна. За сучасним паспортом пам’ятника природи її глибина переважно становить 0,8–1,5 м, а ширина змінюється приблизно від 60 до 900 м. Дно складене переважно мулистими та мулисто-піщаними відкладами; у південній частині збільшується частка черепашкового та галечникового матеріалу. 

Мілководність має фундаментальне значення для екосистеми.

Влітку вода швидко прогрівається. Одночасно в сонячну погоду інтенсивно розвиваються водорості та інші фотосинтезуючі організми. Вночі вони, як і всі живі організми, споживають кисень. Якщо водообмін недостатній, у водоймі можуть виникати локальні дефіцити кисню.

У донних відкладах при накопиченні органічної речовини активізуються процеси розкладання. За несприятливих умов вони можуть призводити до утворення відновного середовища та появи сірководню.

Тому невелика глибина одночасно є перевагою для продуктивності екосистеми і фактором її вразливості.

Донні відклади

Донний ґрунт лагуни неоднорідний.

У центральних і більш спокійних частинах переважають м’які мули. У районах із сильнішою гідродинамікою зустрічаються піщані, галечникові та черепашкові ділянки.

Дослідження макрофітобентосу показали, що найбільше різноманіття водоростей спостерігалося на твердих субстратах біля скелястої ділянки західного берега, де гідродинаміка була інтенсивнішою. 

Це типовий екологічний принцип: тверді поверхні забезпечують організмам можливість прикріплення, тоді як рухливий мул значно менш придатний для багатьох прикріплених водоростей.

Гідрологічний режим

Гідрологічний режим Суджукської лагуни протягом десятиліть був нестабільним.

На нього впливають:

• водообмін із Чорним морем;
• стан прорану;
• штормові процеси;
• атмосферні опади;
• поверхневий стік;
• підземні води;
• випаровування;
• міська забудова;
• інженерні споруди.

Особливе значення мають прісноводні джерела та струмки, які історично живили лагуну.

Дослідження 1970–2012 років показали, що будівництво каналізаційного колектора вздовж західного берега вплинуло на поверхневий і підземний стік із району Піонерської рощі. Це стало одним із чинників зміни гідрохімічного режиму лагуни. 

Отже, сучасна гідрологія водойми значною мірою є результатом не тільки природних процесів, а й історії міського будівництва.

Солоність

Солоність — одна з ключових характеристик Суджукської лагуни.

Вона не є постійною. Коли лагуна добре сполучена з морем, її вода набуває морських характеристик. При ізоляції від моря й надходженні прісної води солоність може зменшуватися.

У деякі періоди, навпаки, після скорочення прісного стоку та за активного морського водообміну вода ставала більш осолоненою.

Дослідження 1995–1997 років та подальші роботи свідчили про наближення солоності до морської. Це супроводжувалося змінами складу живих організмів. 

Таким чином, Суджукська лагуна є не просто «солоним озером». Її правильніше розглядати як динамічну лагунну систему зі змінною солоністю.

Температурний режим

Через малу глибину лагуна сильно реагує на зміни температури повітря.

У теплий період вона прогрівається значно швидше, ніж глибокі морські акваторії.

Взимку, навпаки, температура води швидко наближається до температури навколишнього середовища.

Такі коливання впливають на життєвий цикл водоростей, безхребетних і риб.

Влітку поєднання високої температури, мілководності та слабкого водообміну створює умови для інтенсивного розвитку мікроорганізмів.

Саме подібний процес спостерігався в серпні 2025 року, коли поверхня частини лагуни вкрилася жовтуватою масою. Біолог, коментуючи явище місцевим журналістам, пов’язував його з масовим розвитком одноклітинних організмів і бактерій. 

Макрофітобентос

Макрофітобентос Суджукської лагуни є одним із найкраще досліджених компонентів її екосистеми.

До нього належать великі водорості та вищі водні рослини, які живуть на дні або прикріплюються до твердих поверхонь.

Історично тут були представлені:

• зелені водорості;
• бурі водорості;
• червоні водорості;
• харові водорості;
• вищі водні рослини.

Серед родів, які згадуються в дослідженнях, — Enteromorpha, Cladophora, Chondria, Lophosiphonia. Серед вищих рослин відзначали Potamogeton pectinatus, Ruppia spiralis та інші види.

Дослідження за 40-річний період показали, що склад цієї рослинності суттєво змінювався.

Зміна рослинного світу

Однією з найважливіших тенденцій стала втрата частини видів вищих водних рослин і харових водоростей.

Зокрема, дослідники відзначали зникнення Ruppia spiralis, Chara vulgaris та Lophosiphonia reptabunda, одночасно з масовим поширенням рдесту гребінчастого (Potamogeton pectinatus). 

Це не просто зміна «списку рослин». Склад рослинності є індикатором стану водойми.

Олігосапробні організми, як правило, краще почуваються у чистішій воді. Збільшення кількості видів, здатних існувати за високого органічного навантаження, може свідчити про погіршення екологічних умов.

Дослідники саме так і трактували частину змін у Суджукській лагуні: зменшення частки чутливих організмів супроводжувалося збільшенням стійкіших до забруднення форм. 

Стан у 2012 році

Водночас екосистема не демонструвала лише постійного погіршення.

У 2012 році дослідники зафіксували 20 видів рослин, серед яких два види вищих рослин, один представник Charophyta, дев’ять зелених водоростей, два бурі та п’ять червоних. Особливо різноманітними були роди Enteromorpha і Cladophora. 

Це свідчить про здатність лагуни до певного відновлення.

Екосистема не є статичною: після зміни водообміну або рівня антропогенного навантаження склад її організмів може змінюватися протилежним чином.

Птахи

Суджукська лагуна має особливе значення для орнітофауни.

За матеріалами Новоросійського історичного музею, у районі лагуни та прилеглих територій у різні сезони спостерігали близько 230 видів птахів. ННовороссийский исторический музей

Ця цифра стосується ширшої території навколо лагуни, а не лише самої водойми, тому її не слід трактувати як кількість видів, які одночасно живуть на акваторії.

Для птахів важливими є:

• мілководдя;
• очеретяні зарості;
• галечні береги;
• прилеглі степові ділянки;
• водойми поблизу;
• прибережні дерева та чагарники.

Взимку лагуна використовується водоплавними птахами як місце перебування та кормодобування.

Саме зимівля водоплавних птахів прямо зазначена серед цілей створення пам’ятника природи. 

Риби

Суджукська лагуна має значення насамперед як місце нагулу риби, а не як велика постійна рибна водойма.

У наукових і краєзнавчих матеріалах згадуються хамса, атерина, кефалеві та інші морські й солонуватоводні риби.

Дослідження В. В. Громова свого часу виявляли у водоймі 19 видів риб, а також значне різноманіття зоопланктону і донних безхребетних. 

Особливо важлива роль лагуни для молоді риб.

Мілководдя добре прогрівається, а рослинність створює укриття. Тут концентруються дрібні безхребетні — кормова база для молодих риб.

Саме тому навіть невелика лагуна може мати значення для рибних ресурсів значно більшої частини Цемеської бухти.

Безхребетні

Донне населення лагуни включає численні групи безхребетних.

Серед них:

• молюски;
• ракоподібні;
• багатощетинкові черви;
• інші донні безхребетні.

У старіших дослідженнях зазначалося близько 40 видів бентосних безхребетних, серед яких 15 видів молюсків і 14 видів ракоподібних. 

Саме бентос становить одну з основ харчової мережі лагуни.

Органічна речовина, що осідає на дні, використовується мікроорганізмами та детритофагами. Ними живляться дрібні риби, а рибами — птахи та більші хижаки.

Планктон

Зоопланктон — ще одна важлива складова екосистеми.

Дрібні ракоподібні та інші планктонні організми живляться фітопланктоном і бактеріями та водночас є кормом для личинок і молоді риб.

Тому будь-яка зміна прозорості, солоності, температури або концентрації органічної речовини може швидко позначатися на всьому харчовому ланцюгу.

Прибережна рослинність

Сухопутна частина пам’ятника природи істотно відрізняється від водної.

Офіційний паспорт містить перелік численних трав’янистих рослин, серед яких дурнишник зобовидний (Xanthium strumarium), цикорій звичайний (Cichorium intybus), деревій звичайний (Achillea millefolium), спориш пташиний (Polygonum aviculare), морква дика (Daucus carota) та подорожник великий (Plantago major). 

Частина цієї рослинності є типовою для порушених або антропогенно трансформованих територій.

Це закономірно: Суджукська лагуна знаходиться в межах великого міста, тому її наземні екосистеми зазнають постійного впливу людей.

Рідкісні рослини прилеглої території

Особливу цінність має не лише сама ООПТ, а й водозбірна територія навколо лагуни.

У громадських екологічних матеріалах повідомлялося про рідкісні рослини, сезонні водойми та види тварин на прилеглих ділянках. Серед згаданих видів — болотний зозулинець, гладіолус тонкий, жовтець змієлистий, а також тритон Ланци і болотна черепаха. 

Водночас ці дані походять переважно з матеріалів громадських ініціатив та не повинні автоматично ототожнюватися з офіційним переліком видів безпосередньо в межах пам’ятника природи.

Це важливе застереження, оскільки екологічна цінність Суджука визначається не лише юридичними межами ООПТ. Для функціонування лагуни критично важливий увесь її водозбір.

Водозбірна територія

Лагуна отримує вплив із навколишньої суші.

Дощова вода, поверхневий стік і підземні води можуть переносити у водойму:

• мінеральні речовини;
• органічні сполуки;
• частинки ґрунту;
• забруднювачі;
• побутове сміття.

Тому екологічний стан лагуни неможливо забезпечити лише охороною її водної поверхні.

Саме тому створення охоронної зони навколо пам’ятника природи має принципове значення.

Охоронна зона 2025 року

16 травня 2025 року губернатор Краснодарського краю затвердив постанову №294, якою встановлено охоронну зону пам’ятника природи «Суджукська лагуна». Площа цієї охоронної зони становить 13 992 м². 

Мета охоронної зони — запобігати негативному антропогенному впливу на основну природоохоронну територію.

Для неї встановлено спеціальні обмеження.

Зокрема, забороняються:

• забруднення та засмічення поверхневих і підземних вод;
• скидання стічних і дренажних вод;
• накопичення відходів поза спеціально відведеними місцями;
• діяльність, здатна змінити гідрологічний режим території та екосистем пам’ятника природи. 

Остання заборона особливо важлива для Суджука.

Для лагуни зміна напрямку стоку, перекриття водного шляху або зміна рівня ґрунтових вод може мати значно більші наслідки, ніж звичайне локальне порушення рослинності.

Рекреаційне навантаження

Офіційний паспорт оцінює рекреаційне навантаження на територію як високе. 

Причина очевидна: Суджук знаходиться безпосередньо в межах великого міста і доступний автомобільним транспортом.

Улітку тут концентруються відпочивальники, рибалки, фотографи, прогулянкові групи та любителі морського відпочинку.

Найбільш чутливими наслідками є витоптування рослинності, накопичення сміття, порушення місць гніздування птахів і механічне пошкодження берегового субстрату.

Порушення природоохоронного режиму

Високе навантаження іноді переходить у пряме порушення режиму ООПТ.

Показовим є випадок 2025 року: Азово-Чорноморська міжрайонна природоохоронна прокуратура повідомила про притягнення до адміністративної відповідальності керівника спортивного клубу після проведення на території пам’ятника природи пінної вечірки без погодження з Міністерством природних ресурсів Краснодарського краю. 

Цей випадок демонструє, що проблема охорони Суджука полягає не тільки у великих промислових проєктах. Значний вплив можуть мати й численні невеликі рекреаційні заходи.

Евтрофікація

Однією з потенційних загроз для лагуни є евтрофікація — збагачення води біогенними речовинами, насамперед сполуками азоту та фосфору.

За високої концентрації поживних речовин водорості й мікроорганізми можуть розмножуватися надмірно.

Після відмирання органічної маси її розкладання споживає кисень.

Виникає ланцюг:

надходження поживних речовин → масовий розвиток організмів → відмирання → розкладання → споживання кисню → погіршення умов для риб та інших організмів.

Саме тому масове «цвітіння» або поява значної кількості органічної маси на поверхні не варто розглядати лише як естетичну проблему.

«Цвітіння» 2025 року

У серпні 2025 року місцеві спостерігачі повідомили про жовтувате покриття частини поверхні лагуни.

Біолог, якого цитувало місцеве видання, пов’язав явище з масовим розвитком одноклітинних організмів і бактерій. За його поясненням, відповідні мікробіологічні процеси можуть супроводжуватися споживанням кисню. 

Без спеціального лабораторного аналізу не можна ототожнювати будь-яке забарвлення поверхні з конкретним видом «цвітіння» або токсичною водоростю.

Однак сам факт масового розвитку мікроорганізмів є важливим сигналом для екологічного моніторингу.

Гідрологічний баланс як головна умова виживання

Для Суджукської лагуни найважливішим фактором залишається баланс між ізоляцією та водообміном.

Повна ізоляція небезпечна накопиченням органічних відкладів і погіршенням кисневого режиму.

Надмірний приплив морської води також може змінити екосистему, витіснивши прісноводні або солонуватоводні види.

Оптимальним є не максимальний, а природний динамічний водообмін.

Саме тому втручання в проран повинні розглядатися не як просте інженерне завдання «відкрити або закрити канал», а як управління складною екосистемою.

Чому лагуна важлива для науки

Суджукська лагуна є своєрідною природною лабораторією.

На дуже невеликій території можна спостерігати:

• взаємодію моря та суші;
• формування акумулятивного берега;
• зміну солоності;
• сукцесію водної рослинності;
• сезонні міграції птахів;
• нагул молоді риб;
• вплив міста на водну екосистему;
• відновлення та деградацію прибережного середовища.

Її цінність тому полягає не лише у кількості рідкісних видів. Не менш важливою є можливість досліджувати процеси, які відбуваються в реальному часі.

Перспективи охорони

Для довгострокового збереження Суджукського комплексу найбільш важливими є систематичні спостереження за:

• солоністю;
• температурою;
• рівнем води;
• киснем;
• рН;
• поживними речовинами;
• станом донних відкладів;
• прораном;
• фітопланктоном;
• макрофітами;
• рибами;
• водоплавними птахами;
• станом берегової рослинності.

Не менш важливим є контроль за прилеглою забудовою.

Навіть якщо сама акваторія формально залишається недоторканою, зміни на водозборі можуть поступово змінювати всю екосистему.

Суджук як модель міської природи

Особливість Суджука полягає в тому, що це не «дика природа» у класичному сенсі.

Це міська природна система, яка збереглася всупереч масштабній трансформації узбережжя.

Навколо неї розташовані житлові квартали, дороги, портова інфраструктура, рекреаційні об’єкти та інші елементи великого міста.

Тому майбутнє Суджукської лагуни залежить від того, наскільки ефективно місто зможе інтегрувати природоохоронні цілі у власний розвиток.

Узагальнена екологічна характеристика

Суджукський комплекс можна представити як послідовність взаємопов’язаних природних середовищ:

Чорне море → коса → проран → лагуна → очеретяні зарості → степова прибережна зона → міський водозбір.

Порушення будь-якої ланки здатне позначитися на інших.

Саме ця взаємозалежність робить територію екологічно складною.

Суджукський мис — не просто точка на карті або пляж Новоросійська. Це частина великої природної системи, яка одночасно є геоморфологічним, гідрологічним, біологічним та історичним об’єктом.

Суджукський мис і Суджукська коса являють собою один із найбільш своєрідних природно-історичних комплексів Новоросійського узбережжя.

Його природну основу становить динамічна акумулятивна система, що сформувала мілководну лагуну. Лагуна, своєю чергою, підтримує складну систему водних рослин, безхребетних, риб і птахів.

За кілька століть природний ландшафт перетворився на простір військової історії, портового розвитку, урбанізації та рекреації. Саме тому сучасний Суджук одночасно є природним пам’ятником, історичним ландшафтом і міською рекреаційною територією.

Найбільшою загрозою для нього є не окремий фактор, а сукупність змін, які можуть порушити природний водний баланс: забудова, забруднення, засмічення, зміна стоку, рекреаційне навантаження та порушення берегової динаміки.

Створення охоронної зони у 2025 році посилило юридичний захист території та окремо заборонило дії, здатні змінити гідрологічний режим пам’ятника природи. 

У ширшому сенсі Суджук є прикладом того, як природний ландшафт може пережити політичні імперії, війни, зміну населення та індустріалізацію, але водночас стати особливо вразливим саме в умовах сучасного міста.

Біорізноманіття Суджукського комплексу

Суджукська лагуна та прилеглий до неї природний комплекс мають значно більшу біологічну цінність, ніж можна припустити за їхніми невеликими розмірами. Офіційний статус пам’ятки природи пов’язаний передусім зі збереженням морської лагуни та коси, місць зимівлі водоплавних птахів і частково місць нагулу риби. Площа сучасної ООПТ становить 58,2315 га, з яких близько 35,6 га припадає на водну поверхню. 

Особливість Суджука полягає в поєднанні кількох середовищ: морської акваторії, мілководної лагуни, галечникової коси, очеретяних заростей, сухих прибережних луків, степових ділянок та міського ландшафту. Саме на межі цих середовищ концентрується значна частина біологічного різноманіття.

Важливо розрізняти власне пам’ятку природи «Суджукська лагуна» та ширший природний комплекс «Суджукська лагуна — Прилагуння». Дані про сотні видів рослин і десятки рідкісних тварин часто стосуються саме ширшої території, а не лише акваторії лагуни.

Флора водної частини

Водна рослинність Суджукської лагуни протягом XX–XXI століть істотно змінювалася.

Довготривалі дослідження охоплюють приблизно сорок років — від 1970-х до 2012 року. Вони показали, що склад макрофітобентосу тісно пов’язаний із гідрологічним режимом, солоністю, евтрофікацією та антропогенним навантаженням. 

У 2012 році дослідники зареєстрували 20 видів макрофітів:

• 2 види вищих водних рослин;
• 1 вид харових водоростей;
• 9 видів зелених водоростей;
• 2 види бурих водоростей;
• 5 видів червоних водоростей;
• один вид, який на момент дослідження не вдалося остаточно визначити. 

Найрізноманітнішими були роди Enteromorpha та Cladophora.

Особливо багаті угруповання формуються там, де є тверді субстрати. У дослідженнях максимальне число видів водоростей виявляли біля скелястої частини західного берега, де гідродинаміка була інтенсивнішою. F

Рдест гребінчастий

Одним із характерних компонентів сучасної водної рослинності є рдест гребінчастий — Potamogeton pectinatus.

Цей вид добре переносить значне органічне навантаження і здатний утворювати великі зарості на мілководді.

Його масове поширення стало одним із найпомітніших результатів довготривалої трансформації лагуни.

Дослідники пов’язують це не просто з природною зміною флори, а з перебудовою екологічних умов водойми. Одночасно скорочувалася кількість більш чутливих до забруднення видів. 

Руппія

Історично в лагуні росла руппія — Ruppia spiralis, характерна для солонуватих та лагунних водойм.

У ранніх дослідженнях вона була присутня, але до 2012 року її в складі макрофітобентосу вже не виявили.

Це важливий приклад того, наскільки швидко може змінюватися склад лагунної рослинності під впливом зміни солоності та гідрологічного режиму. 

Харові водорості

До важливих історичних компонентів флори належали харові водорості, зокрема Chara vulgaris та Lamprothamnium papulosum.

У 1970-х та 1985 році вони були представлені в матеріалах досліджень, але в 1995 році харові водорості взагалі не виявлялися. У 2012 році було зафіксовано лише один представник цієї групи.

Ця динаміка демонструє, що «більша кількість видів» не обов’язково означає поліпшення стану водойми. У 2012 році загальна кількість видів зросла до 20, але одночасно зникли деякі олігосапробні організми та збільшилася частка видів, стійкіших до органічного забруднення. 

Зелені водорості

Зелені водорості становлять одну з найбільш динамічних груп.

Серед зафіксованих таксонів були представники родів Enteromorpha, Cladophora, Ulothrix та Chaetomorpha.

У 2012 році зелені водорості становили 45 % від загального числа зареєстрованих макрофітів.

Для лагуни це важливо з двох причин.

По-перше, вони є первинними продуцентами, тобто створюють органічну речовину в процесі фотосинтезу.

По-друге, за надмірного надходження поживних речовин їхній розвиток може стати надмірним. Після відмирання великої кількості водоростей мікроорганізми витрачають кисень на розкладання органічної речовини.

Тому баланс водоростей є одним із важливих показників стану лагуни.

Бурі та червоні водорості

Бурі водорості в Суджукській лагуні представлені значно слабше, ніж зелені.

У 1995 році, коли водойма мала більш виражений морський характер, тут знову фіксували морські бурі водорості, зокрема Cystoseira barbata та Cladostephus verticillatus.

Цей факт добре ілюструє залежність флори від солоності.

Червоні водорості також представлені кількома видами. Їхня присутність збільшує загальне різноманіття, особливо на твердих субстратах.

Наземна флора

Наземна рослинність пам’ятки природи набагато простіша за флору ширшого природного комплексу.

В офіційному паспорті пам’ятки наведено, зокрема:

• дурнишник зобовидний — Xanthium strumarium;
• цикорій звичайний — Cichorium intybus;
• деревій звичайний — Achillea millefolium;
• спориш пташиний — Polygonum aviculare;
• морква дика — Daucus carota;
• подорожник великий — Plantago major;
• маслинка вузьколиста — Elaeagnus angustifolia;
• гледичія триколючкова — Gleditsia triacanthos. 

Частина цих рослин добре переносить антропогенне порушення, тому їхня присутність характерна для міського узбережжя.

Рідкісна флора Прилагуння

Значно цікавіша флора ширшого природного комплексу.

У матеріалах щодо збереження водозбірної території Суджукської лагуни зазначалося 533 види рослин, причому частина з них має охоронний статус. За цими даними, 14 видів судинних рослин були включені до Червоної книги Росії, 27 — до Червоної книги Краснодарського краю, а ще кілька — до додатків відповідних червоних книг. 

Ці цифри стосуються саме природного комплексу «Суджукська лагуна — Прилагуння» і не повинні використовуватися як кількість видів безпосередньо в межах водної пам’ятки природи.

Штернбергія безвременникоцвіта

Одним із найцінніших рідкісних видів у паспорті ООПТ зазначена штернбергія безвременникоцвіта — Sternbergia colchiciflora.

Для Краснодарського краю вона має найвищу категорію охоронного статусу, а також включена до федеральної Червоної книги Росії. 

Це теплолюбна цибулинна рослина, характерна для південних степових та ксеротермних місцезростань.

Її наявність підкреслює особливість природного комплексу Новоросійського узбережжя: поруч із морською лагуною зберігаються ділянки рослинності, пов’язані з теплим і відносно сухим кліматом Північно-Західного Кавказу.

Болотний ятришник

Інший важливий вид — ятришник болотний (Orchis palustris).

В офіційному паспорті він зазначений як вид, що має охоронний статус і включений до федеральної Червоної книги. 

Його присутність особливо цікава з огляду на сусідство заболочених і сухих біотопів.

Саме мозаїчність місцевості — одна з причин високої біологічної цінності Прилагуння.

Бельвалия великолепная

Бельвалия великолепная (Bellevalia speciosa) також включена до офіційного переліку охоронюваних рослин. 

У матеріалах громадських екологічних ініціатив повідомлялося про велику локальну популяцію цього виду на прилеглих територіях. 

Цей приклад особливо показовий: найбільш цінні рослинні угруповання можуть розташовуватися не на березі самої лагуни, а на прилеглих ділянках, які функціонально пов’язані з нею.

Інші охоронювані рослини

До переліку офіційного паспорта входять також:

• Convolvulus tauricus — кримський березковий;
• Taraxacum bessarabicum — кульбаба бессарабська;
• Thymus helendzhicus — чебрець геленджицький;
• Genista humifusa — дрок розпростертий;
• Ranunculus ophioglossifolius — жовтець ужовниколистий;
• Agropyron pinifolium — житняк хвоєлистий;
• Ephedra distachya — хвойник двоколосковий;
• Tulipa biebersteiniana — тюльпан Біберштейна;
• Potentilla taurica — перстач кримський;
• Astragalus subuliformis — астрагал шилоподібний. 

Таким чином, флористична цінність території визначається не одним рідкісним видом, а цілим комплексом степових, лучних, болотних і прибережних рослин.

Птахи як головна зоологічна цінність

Якщо для ботаніків особливий інтерес становлять сухі луки та степові ділянки Прилагуння, то для зоологів одна з головних причин охорони Суджука — птахи.

Офіційне призначення ООПТ прямо включає збереження місць зимівлі водоплавних птахів. 

Новоросійський історичний музей повідомляє приблизно про 230 видів птахів, зафіксованих у різні сезони на території та в околицях Суджукської лагуни. ННовороссийский исторический музей

Це не означає, що всі ці види одночасно зимують або гніздяться в самій лагуні. Частина використовує територію під час міграцій, частина — для живлення, а частина — як тимчасове укриття.

Водоплавні птахи

Для водоплавних птахів лагуна є особливо привабливою через:

• невелику глибину;
• наявність кормових організмів;
• мілководні ділянки;
• захищеність від відкритого моря;
• очеретяні зарості.

У холодний сезон тут можуть концентруватися лебеді, качки, лиски, чаплі та інші водоплавні й навколоводні птахи.

Лагуна функціонує як своєрідний природний «готель» для мігруючих птахів: одні види залишаються на зиму, інші зупиняються під час сезонних переміщень.

Лебеді

Лебеді є одним із найбільш помітних елементів зимового пташиного населення Суджука.

Їхня присутність має не тільки природоохоронне, а й рекреаційне значення. Саме великі водоплавні птахи часто привертають увагу міських жителів до лагуни.

Однак підгодовування птахів людиною може створювати додаткові проблеми: концентрація птахів біля місць скупчення людей збільшує органічне навантаження, а неприродний раціон може змінювати поведінку тварин.

Рідкісні птахи

У ширшому природному комплексі, за матеріалами громадських природоохоронних ініціатив, відзначалося 182 види птахів, серед яких 19 були включені до Червоної книги Росії та ще 12 — до Червоної книги Краснодарського краю. 

Серед наведених рідкісних видів — кучерявий пелікан, чорнозоба гагара, савка, білоока чернь та інші.

Ці дані треба трактувати обережно: вони характеризують ширший природний комплекс і не означають, що кожен із перелічених видів регулярно мешкає саме на акваторії Суджукської лагуни.

Риби

Суджукська лагуна виконує функцію прибережного нагульного біотопу.

Історичні дослідження виявляли тут 19 видів риб. Серед них згадуються шпрот, хамса, атерина, сингиль, лобан, барабуля та смариди. 

Не всі ці риби є постійними мешканцями лагуни.

Для багатьох важливіша роль водойми як місця, де молодь може знайти їжу та укриття.

Тепле мілководдя прискорює розвиток планктону та дрібних безхребетних, а зарості водних рослин створюють захисне середовище.

Хамса та інші морські риби

Хамса — одна з характерних чорноморських риб, яка може використовувати прибережні акваторії як кормові території.

Атерини також пов’язані з мілководними морськими та солонуватими середовищами.

Кефалеві — сингиль і лобан — можуть заходити в лагунні водойми, особливо коли існує достатній водообмін із морем.

Отже, гідрологічний стан прорану має прямий вплив на рибне населення.

Зоопланктон

Історичні дослідження виявили у Суджукській лагуні 22 види зоопланктону. 

Зоопланктон — це фундамент харчової мережі.

Його споживають личинки та молодь риб, дрібні безхребетні та деякі водоплавні організми.

Тому зменшення або перебудова планктонного угруповання може мати каскадні наслідки для всієї екосистеми.

Донні безхребетні

Історично тут було зареєстровано близько 40 видів бентосних безхребетних, серед яких 15 видів молюсків і 14 видів ракоподібних. 

Ці організми живуть на поверхні або всередині донних відкладів.

Вони виконують кілька функцій:

• переробляють органічний матеріал;
• перемішують донний осад;
• є кормом для риб;
• є кормом для птахів;
• беруть участь у кругообігу речовин.

Таким чином, донний мул — це не просто «брудне дно», а жива екосистема.

Молюски

Молюски є важливою частиною бентосу.

Їхня кількість і склад залежать від солоності, типу субстрату, вмісту органічної речовини та кисневого режиму.

Черепашковий матеріал, який накопичується в південній частині лагуни, є не тільки геологічною характеристикою. Він також формує тверді мікросередовища для різних організмів.

Ракоподібні

Ракоподібні — одна з найважливіших кормових груп для риб і птахів.

У лагуні вони представлені як планктонними, так і донними формами.

Молодь багатьох риб живиться дрібними ракоподібними, тому стан цих організмів безпосередньо впливає на рибопродуктивність водойми.

Земноводні та плазуни

Найбільше різноманіття земноводних і плазунів характерне для Прилагуння, а не для самої солонуватої лагуни.

У громадських екологічних матеріалах згадуються:

• тритон Ланци;
• малоазійська жаба;
• болотяна черепаха;
• середземноморська черепаха Нікольського;
• жовточеревий полоз. 

Наявність таких видів показує, що екологічне значення Суджука виходить далеко за межі водної поверхні.

Тритон Ланци

Тритон Ланци пов’язаний із невеликими прісноводними та сезонними водоймами.

Для нього принципове значення мають невеликі водойми, джерела, канави та вологі ділянки.

Саме тому осушення тимчасових водойм або перекриття природного стоку може бути для такого виду небезпечнішим, ніж безпосереднє забруднення лагуни морською водою.

Болотяна черепаха

Болотяна черепаха потребує водойм із прісною або слабосолонуватою водою та добре прогрітих берегових ділянок.

Її потенційна присутність у ширшому природному комплексі ще раз демонструє необхідність збереження не лише лагуни, а й прісноводних мікробіотопів навколо неї.

Комахи

Прибережні сухі луки та степові ділянки забезпечують існування численних комах.

За матеріалами громадських природоохоронних досліджень, на ширшій території комплексу відзначено щонайменше шість рідкісних і охоронюваних видів комах, частина яких включена до федеральної або регіональної Червоної книги. 

Для них особливо важливими є квітучі степові рослини, ділянки з непорушеним ґрунтом і відсутність інтенсивного косіння.

Термоксерофільні луки

Однією з найцікавіших ботанічних особливостей прилеглої території є наявність середземноморських термофільних луків.

Новоросійський історичний музей характеризує західний берег лагуни як місце існування унікальних для Росії середземноморських термофільних луків. ННовороссийский исторический музей

Їхня поява пов’язана з особливим поєднанням:

• теплого клімату;
• морського впливу;
• сухості ґрунтів;
• вапнякових або кам’янистих субстратів;
• відкритого сонячного простору.

Ці угруповання є одним із найцінніших компонентів Прилагуння.

Екологічні зв’язки

Уся система працює як єдиний харчовий ланцюг:

сонячна енергія → водорості та вищі рослини → зоопланктон і безхребетні → молодь риб → дорослі риби та водоплавні птахи.

На суші аналогічний ланцюг виглядає інакше:

степові та лучні рослини → комахи → плазуни, земноводні й птахи → хижі птахи та інші хижаки.

Тому зникнення одного типу середовища може впливати на десятки видів, які прямо від нього залежать.

Чому головна загроза — фрагментація

Для рідкісних видів особливо небезпечно не тільки пряме знищення рослин або тварин.

Не менш важлива фрагментація біотопів.

Якщо дорога, забудова або паркан розділяють природну територію на ізольовані ділянки, популяції втрачають можливість обмінюватися генетичним матеріалом.

Для рослин це означає втрату площі придатних місцезростань.

Для тварин — скорочення кормової бази та шляхів переміщення.

Рекреаційний фактор

Офіційно рекреаційне навантаження на пам’ятник природи оцінене як високе. 

У теплий сезон люди концентруються на невеликій території.

Найтиповіші наслідки:

• витоптування рослин;
• руйнування гніздових ділянок;
• шумове занепокоєння птахів;
• сміття;
• пошкодження берегів;
• незаконний вилов;
• рух транспортних засобів;
• механічне пошкодження водної рослинності.

У довгостроковій перспективі саме постійне повторення невеликих порушень може бути небезпечнішим за одиничну подію.

Головний принцип охорони

Для Суджука недостатньо охороняти окремі рідкісні види.

Необхідно охороняти середовище їхнього існування.

Для водної частини це означає збереження природного водообміну, якості води, донних відкладів та рослинності.

Для Прилагуння — збереження степових і лучних ділянок, сезонних водойм, джерел та екологічних коридорів.

Для птахів — спокійних місць відпочинку та годівлі.

Для риб — зв’язку лагуни з морем.

Саме екосистемний підхід дозволяє одночасно захищати сотні видів.

Загальна оцінка біологічної цінності

Суджукський природний комплекс має кілька рівнів біологічної цінності.

Локальний рівень: збереження природної лагуни в межах великого міста.

Регіональний рівень: підтримання характерних для Чорноморського узбережжя солонуватоводних і степових біотопів.

Міграційний рівень: використання території перелітними та зимуючими птахами.

Генетичний рівень: збереження локальних популяцій рідкісних рослин.

Науковий рівень: можливість простежувати зміни лагунної екосистеми протягом десятиліть.

Саме поєднання цих характеристик робить Суджук набагато важливішим, ніж просто невелику міську водойму.

Висновок про флору і фауну

Суджукська лагуна — це складна перехідна екосистема, у якій морські, солонуватоводні, прісноводні, болотні, степові та міські середовища безпосередньо контактують між собою.

Її водна флора демонструє значні історичні зміни: частина чутливих видів зникла, натомість збільшилася роль зелених і червоних водоростей та стійких до органічного навантаження форм. 

Наземне Прилагуння має ще більшу ботанічну цінність: тут зберігаються численні рідкісні види, включно з рослинами федерального та регіонального охоронного статусу. 

Для птахів лагуна є місцем зимівлі, міграційної зупинки та годівлі. Для риб — важливим мілководним нагульним біотопом. Для безхребетних — складною системою донних і планктонних угруповань.

Тому збереження Суджука потребує охорони не окремої водойми, а цілісного природного комплексу «море — коса — лагуна — Прилагуння — водозбір»

Дещо інше:

• Мис Гуавга | Кубань
• Мис Ідокопас | Кубань
• Мис Мисхако | Кубань
• Аеродром Армавір | Кубань
• Аеропорт Вітязеве | Кубань
• Атамань – музей під відкритим небом | Кубань