Будинок Генерального суду, більш відомий як Будинок Кочубея, — пам’ятка історії та культури національного значення в місті Батурин (Чернігівська область, Україна).
Це одна з небагатьох споруд, що збереглася після знищення Батурина московськими військами у листопаді 1708 року. Будівля слугувала резиденцією генерального судді Василя Кочубея, одного з найвпливовіших представників козацької старшини.
Історичне значення
Будинок є єдиною спорудою Батурина, яка вціліла під час руйнування міста військами Петра I. Збудований у стилі українського бароко, він відігравав важливу роль як адміністративно-житлова резиденція генерального судді в період, коли Батурин був столицею Гетьманщини.
Музейна діяльність
У ХХ столітті будівля стала осередком музейної справи:
- 1925 — за ініціативою Товариства бджолярів ім. П. І. Прокоповича в будинку відкрито музей імені П. І. Прокоповича.
- 1975 — після реставрації відкрито Батуринський історико-краєзнавчий музей.
- 1993 — на базі музею створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
У 2003–2005 роках проведено масштабну реставрацію споруди. З 2006 року в будинку функціонує музейний комплекс, який розкриває багатогранну історію самої будівлі, родини Кочубеїв та ключові події доби Гетьманщини.
Експозиція
Музейна експозиція розміщена у чотирьох залах та підвальному приміщенні. Вона охоплює:
- історію будівництва та реставрації будинку;
- життя та діяльність генерального судді Василя Кочубея;
- побут козацько-старшинської родини XVIII ст.;
- романтичну історію кохання Мотрі Кочубей і гетьмана Івана Мазепи.
Особливу цінність має підвал будинку, що зберігся у своєму первісному вигляді. Тут відтворено інтер’єр козацької в’язниці — автентичний простір, який не зазнавав перебудови впродовж століть.