Атомна електростанція Каорсо (італ. Centrale nucleare di Caorso) — колишня атомна електростанція в Італії, розташована поблизу міста Caorso у провінції Piacenza, на березі річки Po River. Вона була найбільшою та найсучаснішою атомною електростанцією Італії й останньою великою АЕС, введеною в експлуатацію в країні. Станція експлуатувалася недовго — лише кілька років, після чого стала жертвою антиядерної політики Італії, сформованої після аварії на Чорнобильській АЕС та референдуму 1987 року. Сьогодні об’єкт перебуває у стадії поетапного демонтажу та дезактивації.
Географічне розташування
Станція розташована приблизно за 15 км на схід від міста Piacenza в регіоні Emilia-Romagna. Місце для будівництва було обране завдяки близькості до річки По, яка забезпечувала великі обсяги води для систем охолодження реактора.
Передумови будівництва
У 1960-х роках Італія входила до числа провідних держав світу в галузі ядерної енергетики. Країна активно розвивала атомну промисловість і вже експлуатувала кілька реакторів різних типів. Для задоволення зростаючого попиту на електроенергію державна компанія ENEL розпочала реалізацію проєкту нової великої атомної електростанції в Каорсо.
Будівництво здійснювалося консорціумом за участю ENEL, Ansaldo Meccanica Nucleare та GETSCO. Роботи стартували на початку 1970-х років.
Проєктування та будівництво
Станція належала до другого покоління атомних електростанцій. Реактор був побудований за американською технологією компанії General Electric.
Основні етапи:
- початок будівництва — 1970 рік;
- досягнення першої критичності — 31 грудня 1977 року;
- підключення до національної електромережі — травень 1978 року;
- початок комерційної експлуатації — грудень 1981 року.
На момент запуску Каорсо була найбільшою атомною електростанцією Італії та однією з найпотужніших у Західній Європі.
Технічні характеристики
АЕС Каорсо мала один енергоблок із реактором типу BWR-4 (Boiling Water Reactor) із захисною оболонкою Mark II.
Основні характеристики:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Тип реактора | Киплячий водяний реактор (BWR) |
| Модель | BWR-4 Mark II |
| Кількість реакторів | 1 |
| Теплова потужність | 2651 МВт |
| Валова електрична потужність | 882 МВт |
| Чиста електрична потужність | 860 МВт |
| Паливо | Низькозбагачений уран |
| Сповільнювач | Легка вода |
| Охолоджувач | Легка вода |
| Власник (нині) | SOGIN |
Принцип роботи реактора
Реактор BWR використовував воду одночасно як теплоносій і сповільнювач нейтронів. Вода кипіла безпосередньо в активній зоні реактора, утворюючи пару, яка надходила до турбогенератора та виробляла електроенергію.
Перевагами цієї схеми були:
- відносна конструктивна простота;
- високий коефіцієнт корисної дії;
- менша кількість обладнання порівняно з реакторами PWR.
Саме тому технологія General Electric широко використовувалася у США та деяких європейських країнах.
Експлуатація
Попри значні інвестиції, станція працювала відносно недовго.
У жовтні 1986 року реактор було зупинено для планового перевантаження палива та технічного обслуговування. Однак після аварії на Чорнобильській АЕС суспільна думка в Італії різко змінилася щодо атомної енергетики.
У листопаді 1987 року в Італії відбувся загальнонаціональний референдум щодо майбутнього ядерної енергетики. Більшість громадян підтримала поступову відмову від атомної енергетики. Унаслідок цього Каорсо так і не була повторно запущена після зупинки 1986 року.
Закриття станції
Офіційне рішення про остаточне припинення експлуатації було ухвалено в 1990 році.
За весь період роботи станція виробила приблизно 29 млрд кВт·год електроенергії. Це зробило її одним із найзначніших енергетичних об’єктів в історії італійської атомної енергетики, попри короткий строк експлуатації.
Роль у ядерній програмі Італії
Каорсо стала останньою великою атомною електростанцією, яка була введена в дію в Італії до повного згортання національної ядерної програми.
Після закриття станції Італія:
- відмовилася від розвитку атомної енергетики;
- зупинила всі діючі реактори;
- припинила будівництво нових енергоблоків;
- перейшла до імпорту значної частини електроенергії з інших країн.
Передача під управління SOGIN
У 1999 році власником станції стала державна компанія SOGIN (Società Gestione Impianti Nucleari), створена для ліквідації ядерної спадщини Італії.
Основними завданнями компанії стали:
- демонтаж обладнання;
- поводження з радіоактивними відходами;
- дезактивація території;
- підготовка майданчика до подальшого використання.
Процес виведення з експлуатації
Декомісія (decommissioning) станції є одним із найбільших ядерних проєктів Італії.
Основні етапи включають:
- видалення відпрацьованого ядерного палива;
- демонтаж турбінного обладнання;
- розбирання допоміжних систем;
- дезактивацію будівель;
- демонтаж реакторного комплексу;
- очищення території.
Для тимчасового зберігання радіоактивних матеріалів були створені спеціалізовані сховища та установки з обробки відходів.
Радіоактивні відходи
Після закриття станції виникла необхідність безпечного поводження з:
- відпрацьованим ядерним паливом;
- забрудненими металоконструкціями;
- технологічними відходами;
- будівельними матеріалами після демонтажу.
Відходи проходять сортування, дезактивацію, пресування та упаковку відповідно до міжнародних вимог ядерної безпеки.
Економічне значення
На момент запуску Каорсо була найбільшим енергетичним проєктом Італії у сфері атомної енергетики.
Станція:
- забезпечувала значні обсяги електроенергії для промислового регіону Північної Італії;
- сприяла розвитку ядерних технологій;
- створила сотні висококваліфікованих робочих місць;
- стала символом технологічного розвитку країни у 1970–1980-х роках.
Архітектурні та інженерні особливості
Комплекс складався з:
- реакторної будівлі;
- машинного залу;
- систем охолодження;
- сховищ ядерного палива;
- електротехнічних споруд;
- допоміжних виробничих приміщень.
Масштаби станції робили її однією з найпомітніших промислових споруд долини річки По.
Сучасний стан
Станом на 2026 рік станція продовжує перебувати у фазі поетапного демонтажу. Частину допоміжних споруд уже демонтовано, триває підготовка до остаточного розбирання реакторного комплексу. За планами SOGIN повне завершення робіт очікується приблизно до 2031 року, після чого територія може бути переведена до статусу промислового майданчика без ядерних обмежень.
Історичне значення
АЕС Каорсо посідає особливе місце в історії європейської атомної енергетики. Вона стала кульмінацією розвитку італійської ядерної програми та водночас символом її завершення. Станція була найпотужнішим ядерним об’єктом країни, але пропрацювала лише кілька років через політичні рішення, ухвалені після Чорнобильської катастрофи. Сьогодні Каорсо є одним із найвідоміших прикладів масштабного проєкту ядерної енергетики, який перейшов від виробництва електроенергії до тривалого процесу виведення з експлуатації.