28 травня 1993 року посеред австралійської пустелі стається загадкова подія. Сейсмологи фіксують землетрус потужністю майже чотири бали — у місцевості, де землетрусів ніколи не траплялося. Водночас далекобійники, що проїжджали австралійськими хайвеями, повідомляли про яскравий таємничий спалах у небі та відчутну ударну хвилю.
Таємниця австралійської пустелі: що насправді робив культ «Аум Сінрікьо» біля уранових родовищ
На початку 1990-х років у віддаленій частині Західної Австралії, за сотні кілометрів від великих міст, з’явилися люди, які зовні не привертали особливої уваги. Вони придбали величезну ферму посеред пустелі — Banjawarn Station — і майже не контактували з місцевими мешканцями. Лише згодом з’ясувалося: новими власниками землі була одна з найнебезпечніших сект сучасності — японський культ «Аум Сінрікьо».
Сьогодні ця історія виглядає як сюжет для голлівудського трилера. Але більшість її ключових епізодів підтверджені документально.
Австралійська база культу
У 1993 році «Аум Сінрікьо» через підставні структури придбали Banjawarn Station — величезну територію площею понад 400 тисяч гектарів. Офіційно землю купували з інвестиційною метою. Неофіційно ж — культ шукав місце, де можна було б працювати подалі від контролю держави.
Район, у якому розташована ферма, давно цікавив геологів. Західна Австралія відома родовищами корисних копалин, зокрема уранової руди. Саме цей факт пізніше став одним із головних джерел тривоги для спецслужб.
Розслідування, проведені вже після ліквідації культу, показали: члени «Аум Сінрікьо» прибули до Австралії з геологічним обладнанням, документацією та хімічними реактивами. Частину небезпечних речовин, зокрема сірчану кислоту, їм не дозволили ввезти через митницю, але цього вистачило, щоб викликати серйозні підозри.
Випробування зарину і мертві вівці
Після теракту в токійському метро у 1995 році, коли «Аум Сінрікьо» застосували зарин проти цивільного населення, австралійська поліція повернулася до історії з фермою. Те, що знайшли слідчі, виявилося тривожним.
На території Banjawarn Station були виявлені:
- залишки лабораторного обладнання;
- зруйновані комп’ютери;
- хімічні ємності та колби;
- сліди житлових приміщень;
- трупи 29 овець, загибель яких експерти пов’язали з отруєнням нервово-паралітичною речовиною, подібною до зарину.
Фактично було доведено: культ проводив експерименти з хімічною зброєю на території Австралії. Це вже не було гіпотезою — це підтвердили аналізи та офіційні звіти.
Сейсмічний інцидент 28 травня 1993 року
Окремим і найбільш загадковим епізодом стала подія, зафіксована 28 травня 1993 року. У районі Banjawarn Station сейсмографи зафіксували потужний локальний імпульс, який не був схожий на типовий землетрус.
Місцеві мешканці повідомляли про яскравий спалах у небі та гучний гуркіт. Геологи зазначали: сигнал мав штучний характер і походив із конкретної точки. Згодом це привернуло увагу навіть американських політиків.
Сенатор США Сем Нанн, відомий своєю діяльністю у сфері ядерної безпеки, ініціював залучення американських сейсмологів. Їхнє завдання було просте й водночас моторошне: з’ясувати, чи не стався в австралійській пустелі ядерний вибух.
Чи могла секта створити ядерну бомбу?
Теоретично «Аум Сінрікьо» мали доступ до висококваліфікованих кадрів. Серед членів культу були інженери, хіміки, фізики, люди з університетською освітою. Відомо також, що керівництво секти цікавилося ядерною тематикою і шукало уранові родовища.
Проте практичні докази відсутні. Американський інститут сейсмології дійшов висновку:
- зафіксована подія не була землетрусом;
- але її параметри не відповідали ядерному вибуху;
- жодних слідів радіоактивного зараження чи кратера не виявили.
Найбільш імовірною версією визнали повітряний вибух метеорита, який зруйнувався в атмосфері ще до зіткнення із землею.
Крах альтернативних теорій
Деякі дослідники, зокрема геолог Гаррі Мейсон, наполягали на штучному походженні вибуху. Згодом він пішов ще далі, пов’язуючи інцидент з експериментами над «високими енергіями» та ідеями Ніколи Тесли. Це остаточно зруйнувало його репутацію в науковому середовищі.
На цьому етапі історія розділилася:
офіційне слідство зупинилося на природному поясненні,
а публічний простір заповнили чутки й конспірологічні версії.
Що відомо напевно
Сьогодні можна впевнено стверджувати лише таке:
- «Аум Сінрікьо» мали базу в австралійській пустелі;
- там проводилися експерименти з хімічною зброєю;
- культ цікавився ураном і ядерними технологіями;
- доказів створення або випробування ядерної бомби не існує.
Моторошний збіг, однак, залишається:
експерименти з зарином у пустелі передували одному з найстрашніших терактів ХХ століття — атаці в токійському метро.
Чи був сейсмічний інцидент простим збігом, чи людство просто не дізналося всієї правди — це питання й досі залишається відкритим.
Таємничий інцидент «Вела»: можливий ядерний вибух у Південній Атлантиці
22 вересня 1979 року стався загадковий інцидент, який досі не отримав однозначного пояснення. Американський розвідувальний супутник «Vela 6911» зафіксував у віддаленій частині Південної Атлантики подвійний спалах світла, характерну для атмосферного ядерного вибуху. Оцінювана потужність цього явища становила близько 2–3 кілотон тротилового еквіваленту. Місце спостереження приблизно знаходилося між островами Принца Едварда та островами Крозе.
Перші ознаки та аномалії
У той же день радіотелескоп у Пуерто-Рико зафіксував аномальну іоносферну хвилю, яка рухалася з південного сходу на північний захід. Подібні явища вчені раніше не спостерігали, що додавало загадковості події.
Деякі дослідження показали наявність йоду-131 у щитовидних залозах овець з Австралії, що могло свідчити про ядерне випромінювання. Проте безпосередніх слідів радіоактивного пилу на місці спалаху знайти не вдалося.
Аналіз гідроакустичних даних також вказував на можливе джерело ударної хвилі в районі островів Принца Едварда, але однозначного підтвердження вибуху не було.
Висновки та суперечки
Спочатку американські експерти дійшли висновку про ймовірний ядерний вибух, але пізніші офіційні звіти стали більш обережними: вони визнали, що дані не є беззаперечними, і не виключили природні явища або технічні несправності супутника. Серед альтернативних пояснень називалися удар мікрометеорита або аномальні атмосферні явища.
Теорії щодо винуватців
Найпоширенішою гіпотезою є секретне ядерне випробування Ізраїлю, можливо, у співпраці з Південно-Африканською Республікою, яке деякі джерела називають «Операцією Фенікс». Ізраїль дотримувався політики ядерної неоднозначності, офіційно не підтверджуючи наявність бомб. Південна Африка могла брати участь, але пізні висновки МАГАТЕ показали, що країна не мала достатньо збагаченого урану у 1979 році для створення ядерної боєголовки.
Деякі експерти також висували версію, що спалахи могли бути пов’язані з французькою ядерною програмою, проте місце події було далеко від традиційних полігонів Франції.
Сучасні дослідження
Сучасні наукові роботи аналізували радіонуклідні та гідроакустичні дані і дійшли висновку, що вони підтримують версію ядерного вибуху, хоча остаточно це не доводить. Інцидент «Вела» залишається одним із найбільших нерозкритих таємниць ядерної історії XX століття.