Ядерний полігон у районі Харан — це назва місця в пустелі Харан (англ. Kharan Desert) на південному заході Пакистану, де було проведено один із ядерних випробувань Пакистану в 1998 році. Ця подія стала частиною серії ядерних випробувань країни, що ознаменували формальне набуття Пакистаном статусу ядерної держави.
Географічне положення та характеристики
Пустеля Харан розташована в провінції Белуджистан на південному заході Пакистану. Це суха, гориста пустельна місцевість із дуже низькими опадами, високими літніми температурами та малим рослинним покривом. Такі природні умови робили район придатним для проведення підземних ядерних випробувань у віддаленому та майже безлюдному регіоні.
Контекст ядерної програми Пакистану
Ядерна програма Пакистану була розпочата в 1972 році за ініціативою прем’єр‑міністра Зульфикара Алі Бхутто як реакція на розвиток ядерних можливостей сусідньої Індії. Розвиток програми проходив у суворій секретності, включав у собі як виробництво плутонію й збагаченого урану, так і створення носіїв для ядерних боєзарядів. Пакистан не є учасником Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), і його програма розглядалася як контроверсійна з точки зору міжнародної безпеки та нерозповсюдження.
Ядерні випробування 1998 року
У травні 1998 року Пакистан здійснив серію ядерних випробувань під загальними кодовими назвами Chagai‑I та Chagai‑II у відповідь на ядерні тести Індії. Загалом була проведена серія шести детонацій: п’ять одночасно 28 травня 1998 року в районі Ras Koh Hills у Чагаї, і ще один — 30 травня 1998 року в пустелі Харан під кодовою назвою Chagai‑II.
- Chagai‑I — п’ять підземних ядерних вибухів у гірській місцевості Ras Koh Hills, що ознаменували перший публічний ядерний тест Пакистану.
- Chagai‑II — окремий підземний тест 30 травня 1998 року в пустелі Харан. Він вважається шостим і заключним випробуванням цієї серії та проводився для випробування дизайну іншого ядерного пристрою, який, як зазначалося, використовував плутоній.
За офіційною інформацією, випробування Chagai‑II мали максимальну потужність приблизно 25 кілотонн у тротиловому еквіваленті.
Ці випробування мали на меті підтвердити працездатність ядерного озброєння Пакистану та були важливим кроком у створенні ефективного ядерного арсеналу на тлі напруженості з Індією.
Міжнародна реакція
Після ядерних тестів 1998 року як Пакистан, так і Індія зазнали критики та частини економічних санкцій з боку окремих країн та міжнародних організацій. Зокрема, було прийнято Резолюцію Ради Безпеки ООН № 1172, що засудила ядерні випробування обох країн і закликала до невикористання та подальшої денуклеаризації регіону.
Стратегічне та політичне значення
Ядерні випробування 1998 року остаточно закріпили Пакистан як ядерну державу — сьому у світі та першу серед мусульманських країн. Це мало значний вплив на стратегічний баланс у Південній Азії та на відносини між Пакистаном і Індією, що залишаються напруженими через територіальні суперечки, передусім навколо Кашміру.
Поточний статус
Після 1998 року Пакистан офіційно утримується від подальших повних ядерних випробувань, підтримуючи мораторій. Проте країна продовжує розвивати свій ядерний арсенал, включно з удосконаленням носіїв для ядерних боєзарядів — балістичних та крилатих ракет — а також зберігає інфраструктуру стратегічних ядерних сил під наглядом власних органів оборони та контролю.