Karl-Gerät 040 – німецька самохідна гармата, найважча з тих , що використовувались в часі Другої світової війни. Назву отримала на честь німецького генерала артилерії Карла Беккера.
У березні 1936 року німецькі заводи Rheinmetall AG розпочали роботи по будівництву нових облогових гармат, призначених для руйнування укріплених споруд, переважно важких бункерів французької лінії Мажино.
Було виготовлено 6 еземплярів. Їм дали римські номери та імена германських богів (прототип 1937 року не мав імені):
- «Адам» – зданий до армії 5 листопада 1940 р., перейменований у «Бальдур» наприкінці війни;
- «Єва» – здана 7 листопада 1940 р., в кінці війни перейменована в «Вотан»;
- «Тор» – передано 20 лютого 1941 р.
- «Одін» – передано 14 квітня 1941 р.;
- «Локі» – переведений 11 червня 1941 р.
- « Зіу» – здано 28 серпня 1941 року.
Початковим завданням мінометів було знищити укриття лінії Мажино але їх виробництво затрималося Лише під час операції «Барбаросса» вони були використані в бойових умовах під час облоги Севастополя (Одін і Тор).
Гармати перевозили потягами на спеціально розроблених платформах. На власному ходу вони могли пересуватися лише на невеликі відстані. Проблемою була доставка боєприпасів через вагу та розміри. Міномет мав низьку скорострільність , але розрив снаряду калібру 600 мм завдав значних пошкоджень.
Гармата Karl-Gerät 040, калібр 600 мм, стріляла снарядами довжиною 2511 мм, вагою 2170 кг, зарядом 280 кг з початковою швидкістю 220 м/с на відстані від 2840 м до 4320 м.