Сталінське метро в Києві — це один із найбільш загадкових та таємничих об’єктів в історії будівництва Києва, що відомий також під назвою “Будівництво № 1” або “Титули”. Його основною метою була побудова підземного транспортного переходу через Дніпро для військових цілей, зокрема для переправи вантажів і військ між берегами. Будівництво розпочалося в 1938 році за наказом Сталіна і велося в умовах великої секретності.
Проєкт і будівництво
Будівництво двох залізничних тунелів під Дніпром (південний та північний) передбачало використання складних технологій. Загальна кількість робітників на будівництві сягала 20 тисяч осіб. Вони працювали в умовах, коли зводили спеціальні поселення для працівників, забезпечували їх харчуванням, електрикою та житлом. Для цього були організовані енергопоїзди та інфраструктура для забезпечення процесу.
Технічні труднощі та зупинка будівництва
Будівництво було складним і часто супроводжувалося аваріями. У лютому 1941 року під час прокладання тунелю сталася аварія на “Титулі 4”, коли прохідницький щит вийшов за межі ґрунту дна і тунель затопило. Після цього почали роботи з відновлення тунелю, але з початком Другої світової війни в липні 1941 року було прийнято рішення припинити будівництво та законсервувати проєкт. Вся техніка була вивезена, а деяке обладнання закопали.
Відновлення і остаточна зупинка
У серпні 1944 року було прийнято рішення відновити будівництво, однак у 1949 році проєкт було скасовано як економічно недоцільний. У 1950-х роках були спроби відкачати воду з тунелів, а використане обладнання, зокрема тюбінги, було забрано для будівництва станцій київського метрополітену.
Сьогодні південна труба “Сталінського метро” є однією з найбільш видовищних частин цього об’єкту. Вона має протяжність 600 метрів і затоплена водою, але в зимовий час можна пройти через її західний та проміжний входи. Крім того, на Оболоні зберігся кесон північного тунелю, що є важливою архітектурною пам’яткою.