Керч (МФА: [kɛrt͡ʃ], крим. Keriç) — місто на сході Кримського півострова, яке є центром Керченського району. Воно розташоване на узбережжі Керченської протоки між Чорним і Азовським морями, за 209 км від Сімферополя. Місто має стратегічне значення завдяки своєму розташуванню на важливих морських і сухопутних шляхах.

  • Площа: Керч займає площу, частина якої (20,6%) зайнята забудовою, а значна частина (2750 га) займають зелені масиви та насадження.
  • Житловий фонд: понад 2,5 мільйона квадратних метрів.
  • Протяжність узбережжя: 55 км.

З березня 2014 року місто знаходиться під російською незаконною військовою окупацією, що суперечить міжнародному праву та підтверджено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, яка підтримує територіальну цілісність України.

Історія і назви:

Місто має давню і багатошарову історію, і протягом століть змінювало свої назви:

  1. Давньогрецька доба:
    • Від VI ст. до н. е. на місці сучасної Керчі існував поліс Пантікапей. Назва походить, ймовірно, від іранських слів panti (шлях) і kapa (риба), що означає «рибний шлях». Місто було важливим торговим і культурним центром, але було зруйноване під час гунської навали в 370-ті роки н. е.
  2. Римська та середньовічна доба:
    • В VI столітті н. е. місто стало відоме як Боспор Кіммерійський. Окрім того, в різні історичні періоди Керч була відома під іншими назвами, такими як: Боспор, Крц, Крх, Керіш, Корчев.
  3. Середньовіччя та новітній час:
    • В Італії та інших європейських країнах місто також було відоме під назвами, такими як Аспро-Монте (від іт. «неприступна гора») і Черкіо (від іт. «круг» або «коло»).
  4. Сучасна назва:
    • Сучасна назва міста, Керч, ймовірно, походить від тюркського слова «кереч» (kireç), що означає «вапняк», або від давньоруського слова кърчевъ, що означало «розкорчований» або «такий, що характеризується корчами».

Керч є важливим економічним і культурним центром півострова, зокрема завдяки своєму розташуванню на перехресті морських і сухопутних шляхів, а також наявності значних природних ресурсів, таких як вапняки та інші корисні копалини. Місто має значну історичну спадщину та є важливим символом для кримськотатарської культури, а також частиною ширшої історії Криму.

Історія Керчі

Керч є одним із найстаріших міст Східної Європи та, ймовірно, одним із найдавніших міст сучасної України. Історія міста налічує тисячоліття, і його територія має величезне археологічне значення.

Доісторичний період

На території Керчі та Керченського півострова було знайдено безліч артефактів, що свідчать про заселення цих земель ще в доісторичний період.

  • 100–40 тисяч років тому: В районі сучасної вулиці Еспланадної були знайдені зуби мамонта, що дозволяє стверджувати про присутність людей в цей час на території Криму.
  • Середній палеоліт: У 1966 році археолог Н. Д. Праслов проводив розкопки біля мису Кара-Бурун та озера Тобечицького, де були виявлені артефакти, віднесені до середнього палеоліту.
  • Мустьєрський період: В 2009 році археолог А. І. Мельник виявив пункт Камиш-Бурун, що містив знахідки, що належать до мустьєрської культури.

Мезоліт і неоліт

Кілька тисячоліть тому, в період мезоліту (8000–5000 років до н. е.) та неоліту (5000–4000 років до н. е.), територія Керченського півострова була осередком активної діяльності людських спільнот.

Доба бронзи

У період бронзового віку (III–I тисячоліття до н. е.) на Керченському півострові було виявлено численні кургани, що містять поховання різних археологічних культур:

  • Ямна культура
  • Кемі-обинська культура
  • Катакомбна культура
  • Зрубна культура

Кизил-кобинська культура

Кизил-кобинська культура (X–V ст. до н. е.) відноситься до раннього залізного віку. Її представники стали свідками грецької колонізації Північного Причорномор’я, що мало значний вплив на розвиток цієї культури. С. С. Бессонова проводила розкопки одного з курганів цієї культури, що допомогло краще зрозуміти раннє залізо на півострові.

Грецька колонізація Керчі та Керченського півострова

Грецька колонізація на південь Східної Європи розпочалася в архаїчний період (8–6 століття до н. е.) і була зумовлена багатьма факторами, серед яких економічна криза в континентальній Греції, перенаселеність та необхідність пошуку нових земель для розширення територій. Першочергово, колонізація допомагала грекам утримувати торгові зв’язки та розширювати свої можливості для виробництва.

Пантікапей та його заснування

Одним із основних результатів цієї колонізації стало заснування Пантікапея — міста, яке стало одним із головних осередків грецької цивілізації на північному узбережжі Чорного моря. Засноване близько 530 року до н. е. вихідцями з Мілета (місто на західному узбережжі Малої Азії), Пантікапей був розташований на вершині гори Мітрідат і став центром Боспорської держави.

Греки обрали цей регіон для заснування поселення на місці стародавніх кімерійських та скіфських поселень, що вже існували на цій території. Боспорська держава, що виникла на цих землях, стала значною політичною та економічною силою, де Пантікапей став головним містом-столицею.

Боспорська держава

До 480 року до н. е. виникла Боспорська держава, що мала монархічний устрій, де владарювали археанактіди. Першочергово державу називали Боспор Кіммерійський, від племені кімерійців, але в цій території також мешкали греки, скіфи, сінди та меоти.

  • Боспор (з грецької — «протока») означає саме Керченську протоку, що була важливою для торгових зв’язків і перевезень через Чорне море.
  • Торгові зв’язки стали основним джерелом прибутків для цієї держави. Одним із основних товарів для обміну було збіжжя, але також активно розвивалися переробка риби, тваринництво, виноробство, а також ремесла, такі як металургія, ювелірство, ткацтво і керамічне виробництво.

Період Спартокидів і розвиток Боспорської держави

У 437 році до н. е. до влади прийшла негрецька династія Спартокидів, що започаткувала нову етап у розвитку Боспорської держави. З цього періоду територія Боспора розширюється, а його економіка досягає нового рівня. У період правління Левкона (першій половині IV століття до н. е.) державні кордони Боспорського царства досягли Північного Кавказу.

Важливе значення мала торгівля з материковою Грецією, а також з іншими народами Чорноморського регіону. За хліб, що надходив з Боспора, царям цього царства встановлювали пам’ятники навіть у Афінах.

Еллінізм і нові торговельні зв’язки

Період еллінізму (3—1 століття до н. е.) настав після походів Олександра Македонського. Після розпаду Афінського морського союзу грецькі торгові зв’язки з Боспором значно ослабли. Відтепер торгові стосунки змістилися до міст Малої Азії, зокрема з Пергамом, Сінопою, Гераклеєю та островами Родос і Делос. Порівняно з хлібом з Північного Єгипту, збіжжя з Боспору стало менш конкурентоспроможним.

Відповідно, в цей період Боспорське царство стає важливим ремісничим центром, хоча його економіка вже не спиралася так сильно на сільське господарство.

Падіння Боспорського царства

Боспорське царство проіснувало понад вісім століть, переживши численні злети і падіння. Однак його економіка залишалася важливою на протязі століть, і цей період став важливим етапом у розвитку грецької цивілізації на південному заході Східної Європи.

Візантійська, Хозарська та Османська влада

У середньовіччя, з VI—VII століття, Керч стала частиною Візантійської імперії. У VIII столітті її територія потрапила під владу Хозарського каганату, а з IX—X століття Керч входила до складу грецького Тмутороканського князівства.

До XIV століття на узбережжі Керченської протоки з’являються італійці, засновуючи колонію Воспоро. Наприкінці XV століття Керч, як і весь Крим, потрапила під османське владарювання, що залишило помітний слід у подальшій історії міста.

Дещо інше: