I‑400 (яп. 伊号第四百潜水艦, I‑gō dai‑hyaku sensuikan) — універсальний підводний човен авіаційного типу (Sentoku‑type або I‑400‑class) Імператорського флоту Японії, введений в експлуатацію в кінці Другої світової війни. Це був перший у серії надвеликих човнів, здатних перевозити три гідролітаки‑бомбардувальника Aichi M6A1 “Seiran” у герметичному ангарі під водою. Задуманий як засіб стратегічного удару здалеку, I‑400 міг здійснювати рейси на довгі відстані, запускати літаки, потім швидко занурюватись, щоб уникнути виявлення. Човни цього класу — одні з найбільших дизель‑електричних підводних човнів свого часу.
Характеристики
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Клас / Тип | Sentoku‑type (I‑400‑class) — підводний човен‑носій літаків (“submarine aircraft carrier”) |
| Верф / Будівництво | Верф Kure Naval Arsenal, Японія; закладений 18 січня 1943 року; спущений на воду 18 січня 1944 року; завершений і введений в експлуатацію 30 грудня 1944 року |
| Вислуга / зняття з обліку / остаточна доля | Знятий з флоту 15 вересня 1945 року; капітулював 27 серпня 1945; після війни захоплений Сполученими Штатами; 4 червня 1946 потоплений у випробуваннях як мішень біля Перл‑Гарбору |
| Водотоннажність | ~ 5 223 long tons (≈ 5 307 т) на поверхні; ~ 6 560 long tons (≈ 6 665 т) під водою |
| Розміри | Довжина ~ 122 м; ширина (beam) ~ 12 м; осадка ~ 7 м |
| Екіпаж | ≈ 144 осіб |
| Силова установка | Дизель‑електрична: 4 дизельних двигуни потужністю ≈ 7 700 hp (≈ 5 700 кВт) загалом для ходу на поверхні; два електродвигуни для підводного ходу |
| Швидкість | На поверхні: приблизно 18.75 вузлів (~ 34‑35 км/год); під водою: ~ 6.5 вузлів (~ 12 км/год) |
| Дальність плавання / автономність | При швидкості ~ 14 вузлів, здатність проходити величезні відстані — до ≈ 37 500 морських миль (~ 69 400 км) на поверхні без дозаправлення |
| Глибина занурення | Тестова глибина ~ 100 м |
| Озброєння | • 8 × 533‑мм торпедні апарати в носовій частині; • приблизно 20 торпед типу Type‑95; • один 14 cm/40 11th Year Type палубний гармат; • зенітні гармати: 3 × 25 мм трилійна установка + 1 × 25 мм одинична |
| Літаки | 3 × Aichi M6A1 Seiran (гідролітаки‑бомбардувальники), зі складами крил; ангар розташований посеред корпусу; присутній пусковий катапультний пристрій; кран для підйому літаків з води |
Застосування та історія служби
Концепція та плани
I‑400 був частиною плану Японії створити серію таких човнів‑носіїв, який би надавав можливість наносити удари за допомогою літаків далеко від берегів ворога. Зокрема, розглядалася можливість атаки на Панамський канал або на важливі військово‑морські бази союзників.
План “Operation Cherry Blossoms at Night” передбачав використання човнів I‑400 та I‑401, разом з іншими підводними човнами, для доставки літаків Seiran до узбережжя США, де ті мали скинути бактеріологічну зброю, але ця операція так і не була проведена через капітуляцію Японії.
Служба
- I‑400 був введений в експлуатацію 30 грудня 1944 року.
- Брав участь у підготовчих тренуваннях із запуску літаків Seiran, але через пізній введення в дію і загальний хід війни мало часу мав на реальне бойове застосування.
- Було намічено наступні операції: атаки літаків на Панамський канал, потім змінено мету на атол Уліті, але план не був реалізований через закінчення бойових дій.
Післявоєнний період і доля
- Після капітуляції Японії I‑400 був зданий у руки союзників.
- Спочатку вивчений, потім в операції «Road’s End» (операція з утилізації захоплених японських субмарин).
- 4 червня 1946 року I‑400 був потоплений як мішень під час випробувань торпед біля Перл‑Гарбору; це був спосіб уникнути передачі технологій іншим державам, зокрема СРСР.
- У 2013 році останки човна виявилися у водах поблизу О‘аху (Гаваї). Також у 2016 році з уламків підводного човна витягли бронзовий дзвін.
Оцінка та значення
- I‑400 і човни класу Sentoku вважались технологічно амбітним проєктом: великий ангар, здатність перевозити літаки під водою, дальність дій, стратегічні можливості нанесення ударів сюрпризом.
- Проте практична реалізація зазнала обмежень через пізнє введення в експлуатацію, логістичні труднощі, ситуацію, коли Японія вже втрачала контроль над морськими шляхами, а також недостатньо часу на проведення запланованих операцій.
- Після війни I‑400 став джерелом інформації про японський інженерний підхід до підводних човнів‑авіаносців, і його вивчення союзниками допомогло у розробці власних концепцій і технологій.