Петриковський район — адміністративно-територіальна одиниця на заході Гомельська область у південній частині Білорусь. Адміністративний центр — місто Петриков. Район розташований у межах історико-географічного регіону Полісся і характеризується значними лісовими та болотними масивами, а також розвиненою річковою мережею.
Географія
Петриковський район розташований у західній частині Гомельської області та межує з Мозирським, Житковицьким, Калінковицьким і Лельчицьким районами. Площа району становить близько 2,8 тис. км².
Головна водна артерія — річка Прип’ять, яка протікає через територію району із заходу на схід. Також є численні притоки, стариці, заболочені ділянки та меліоративні канали. Територія належить до Прип’ятського Полісся — рівнинної низовини з піщаними та супіщаними ґрунтами.
Значну частину району займають ліси (соснові та мішані), а також болота. Клімат — помірно континентальний із м’якою зимою та теплим літом.
Історія
Поселення на території сучасного району існували ще в давньоруський період. Петриков уперше згадується в писемних джерелах у XVI столітті як містечко Великого князівства Литовського.
У різні історичні періоди територія входила до складу:
- Великого князівства Литовського
- Речі Посполитої
- Російської імперії (з кінця XVIII століття)
У 1924 році був утворений Петриковський район у складі Білоруської РСР. У роки Другої світової війни територія перебувала під німецькою окупацією (1941–1944), зазнавши значних руйнувань.
Після війни район відновлювався як аграрний регіон. У пострадянський період зберіг статус адміністративної одиниці незалежної Білорусі.
Населення
Чисельність населення району становить приблизно 25–30 тисяч осіб (за даними останніх років). Населення переважно проживає в сільській місцевості; рівень урбанізації невисокий.
Етнічний склад — переважно білоруси, також проживають росіяни та українці. Основна мова спілкування — білоруська та російська.
Спостерігається демографічне скорочення населення, характерне для багатьох поліських регіонів.
Адміністративний устрій
Адміністративний центр — місто Петриков. До складу району входять:
- міська рада
- кілька сільських рад
- десятки сільських населених пунктів
Загальна кількість населених пунктів перевищує 100 (села, агромістечка, хутори).
Економіка
Економіка району має переважно аграрний характер. Основні галузі:
- рослинництво (зернові культури, картопля, кормові культури)
- тваринництво (молочне та м’ясне скотарство)
- лісове господарство
У районі також розташоване одне з найбільших у Білорусі родовищ калійних солей — Петриковське родовище, яке розробляється підприємством Беларуськалий. Розвиток гірничодобувної промисловості є стратегічним напрямом економіки району.
Транспорт
Район має автомобільне сполучення з Мозирем, Житковичами та іншими містами Гомельської області. Через територію проходять регіональні автодороги.
Річка Прип’ять історично використовувалася як транспортна артерія, однак нині судноплавство має обмежене значення.