Одного разу, коли Одещина ще не вирішила, чи вона степ, чи море, чи просто довга пам’ять про обидва, на узвишші Миколаївки з’явилося місце, де кози навчились бути майже людьми, а люди — трохи козами.

Його назвали «Кози і Матроси».